умки промислового розвитку Росії з 1861 по 1913 р.р.
капіталістичний франція революція промисловий
Двигуном промислового розвитку Росії в цей період стало залізничне будівництво. У 1851 р. відкрилася перша залізниця Москва - Петербург. До участі в залізничному будівництві став залучатися, крім державного, також приватний капітал, в тому числі іноземна. За період з 1861 р. по 1885 р. було побудовано 35% всієї мережі залізниць. Прискореними темпами розвивалася промисловість, обсяг якої за 1861 - 1900 рр.. виріс більш ніж в 7 разів (для порівняння: у Німеччині - в 5 разів, у Франції - в 2,5 рази, в Англії - в 2 рази); Росія ставала найбільшим експортером нафти в світі [4].
Економічному зростанню в чому сприяла реалізація програми прискореної індустріалізації в 90-ті роки XIX століття, одним з ініціаторів якої був С.Ю. Вітте (в 1892 - 1903 роках обіймав посаду міністра фінансів і шляхів сполучення, з 1903 по 1906 - голови Комітету, а потім Ради Міністрів). Програма Вітте включала такі напрямки: концентрація значних коштів на розвиток пріоритетних галузей промисловості, залізничне будівництво, митний захист вітчизняної промисловості від іноземної конкуренції, широке залучення іноземного капіталу у вигляді позик та інвестицій, жорстка податкова політика всередині країни, державна монополія на виробництво і продаж горілки, введення в 1897 р. золотого грошового обігу та стабілізація рубля, контроль за процесом емісії (випуск грошей, цінних паперів). Разом з тим, слід відзначити і посилення державного регулювання економіки, перенапруження платіжних сил населення, селянства в першу чергу, зростання цін на промислові товари, зниження добробуту широких верств населення [1].
В 90-ті роки XIX ст. Росія зробила гігантський стрибок в економічному розвитку: обсяг промислового виробництва збільшився в 2 рази; було побудовано залізниць більше, ніж за попередні двадцять років; склалися основні індустріальні райони країни: Центрально-промисловий, Північно-Західний, Польський, гірничозаводської Уральський, нафтової Бакинський. Незважаючи на кризу 1900 - 1903 рр.. і негативний вплив на російську промисловість російсько-японської війни і першої російської революції, промислове зростання не припинявся, склавши за 1904 - 1909 рр.. в середньому за рік 5%. Наприкінці 1909 почався новий економічний підйом, що тривав до першої світової війни, середньорічні темпи приросту в цей період перевищили 11%. Але до 1914 р. ще не встигли дати належного ефекту зростання капіталовкладень і технічна модернізація промисловості.
Характерною рисою російської економіки був високий рівень концентрації промислового виробництва, за цим показником країна займала провідне місце в світі. У 1882 р. в Росії з'явився «Союз рейкових фабрикантів», в 1887 р. - «Союз російських цукрозаводчиків». Серед найбільших синдикатів значилися «Продвугілля», «Продпаровоз», «Продвагон», «Гвоздь», «Трубопродажа», «Мідь» та ін У 1910 р. налічувалося 50 синдикатів [4]. У 1910 - 1913 рр.. і з'являються монополії вищого рівня - трести, концерни, промислово-фінансові групи. Серед найбільших можна виділити «Нобельмазут», один з трьох найбільших трестів в нафтовій промисловості. Він об'єднував «Товариство братів Нобель», групу Ротшильда, Каспійсько - Чорноморське суспільство, Міжнародний банк (Петербург) і контролював виробництво, переробку, транспортування і про...