Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Основи міжнародного права

Реферат Основи міжнародного права





асновано главами РРФСР, Білорусії та України шляхом підписання 8 грудня 1991 в Віскулях (Біловезька пуща) під Брестом (Республіка Білорусь) «Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» (відомо в ЗМІ як Біловезьку угода).

У документі, що складався з Преамбул і 14 статей, констатувалося, що Союз РСР припиняв своє існування як суб'єкт міжнародного права і геополітичної реальності. Однак, грунтуючись на історичній спільності народів, зв'язках між ними, враховуючи двосторонні договори, прагнення до демократичної правової держави, намір розвивати свої відносини на основі взаємного визнання і поваги державного суверенітету, сторони домовилися про утворення Співдружності Незалежних Держав.

Вже 10 грудня угоду було ратифіковано Верховними Радами Білорусії та України, а 12 грудня - Верховною Радою Росії. Російський парламент ратифікував документ переважною більшістю голосів: «за» - 188 голосів, «проти» - 6 голосів, «утрималися» - 7, тим самим він порушив ст. 104 конституції РРФСР, так як для ратифікації біловезького угоди необхідно було скликати вищий орган державної влади - З'їзд народних депутатів РРФСР, оскільки угода зачіпало державний устрій республіки і тим самим тягло за собою зміни в конституцію. У квітні 1992 року з'їзд народних депутатів Росії тричі відмовився ратифікувати Біловезька угода, аж до свого розпуску у жовтні 1993 року він так і не ратифікував документ. 13 грудня 1991 року в місті Ашхабад відбулася зустріч президентів п'яти центрально-азіатських держав, що входили до складу СРСР: Казахстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану. Підсумком стало Заяву, в якій країни висловили згоду увійти до організації, але за умови забезпечення рівноправної участі суб'єктів колишнього Союзу і визнання всіх держав СНД як засновники. Згодом Президент Казахстану Н. Назарбаєв запропонував зібратися в Алма-Аті для обговорення питань та прийняття спільних рішень.

В організованій спеціально для цих цілей зустрічі взяли участь глави 11 колишніх союзних республік: Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Молдавії, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України (з колишніх союзних республік були відсутні Латвія, Литва, Естонія і Грузія). Результатом стало підписання 21 грудня 1991 Алма-Атинській декларації, в якій викладалися цілі та принципи СНД. У ній закріплювалося положення про те, що взаємодія учасників організації «буде здійснюватися на принципі рівноправності через координуючі інститути, які формуються на паритетній основі та діють у порядку, що визначається угодами між учасниками Співдружності, яка не є ні державою, ні наддержавним утворенням». Також зберігалося об'єднане командування військово-стратегічними силами і єдиний контроль над ядерною зброєю, фіксувалося повагу сторін до прагнення до досягнення статусу без'ядерної та (або) нейтральної держави, прихильність до співробітництва у формуванні і розвитку спільного економічного простору. Констатувався факт припинення існування СРСР з утворенням СНД. Також був підписаний протокол до угоди про створення СНД. Алма-Атинська зустріч стала важливою віхою в державному будівництві на пострадянському просторі, так як вона завершила процес перетворення колишніх республік СРСР у суверенні держави (ССД). Останньою державою, що ратифікувала угоду про створення СНД, стала Молдавія (8 квітня 1994), до цього є асоційованим членом організації. У 1993 році дійсним членом СНД стала Грузія.

Перші роки існування організації більшою мірою були присвячені організаційним питанням. На першій зустрічі глав держав СНД, яка відбулася 30 грудня 1991 року в Мінську, було підписано «Тимчасова угода про Раду глав держав і Раді глав урядів Співдружності Незалежних Держав», за яким засновувався вищий орган організації, Рада глав держав. У ньому кожна держава має один голос, а рішення приймаються на основі консенсусу. Крім того, було підписано «Угоду Ради Глав Держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про Збройні Сили і Прикордонних військах», за яким держави-учасники підтверджували своє законне право на створення власних Збройних Сил.

Організаційний етап завершився в 1993 році, коли 22 січня, в Мінську, був прийнятий «Статут Співдружності Незалежних Держав», основоположний документ організації.

· ОАЄ - Організація африканської єдності (ОАЄ; Organization of African Unity), регіональна міждержавна політична організація. Утворена на Аддіс-Абебской конференції незалежних держав Африки в травні 1963. До кінця 1973 склад ОАЄ входило 42 держави: Алжир, АРЄ, Берег Слонової Кістки, Ботсвана, Бурунді, Верхня Вольта, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Дагомея, Заїр, Замбія, Камерун, Кенія, Конго, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Малаві, Малагасійська Республіка, Малі, Марокко, Нігер, Нігерія, Руанда, Свазіленд, Сенегал, Сомалійська Демократична Республіка, Судан...


Назад | сторінка 3 з 7 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з транскордонною злочинністю де ...
  • Реферат на тему: Роль Росії в СНД і перспективи розвитку Співдружності Незалежних Держав
  • Реферат на тему: Освіта Співдружності Незалежних Держав
  • Реферат на тему: Майнові податки організацій в країнах-учасницях Співдружності Незалежних Де ...
  • Реферат на тему: Статутні та спеціалізовані органи Співдружності Незалежних Держав: повноваж ...