Білорусі відзначається наявність трьох видів монополій - природних, державних і штучних, а також їх різновидів - адміністративних (У формі концернів, міністерств, асоціацій) і технологічних (у формі чистої монополії плі олігополії). li>
Разом з тим відомо, що всі існуючі в республіці монополії є державними. Тому видається доцільним виділяти штучні - включають адміністративні, або організаційні, монополії (у формі міністерств, концернів, асоціацій) і природні - включають виробничі, або технологічні (у формі чистої монополії і олігополії).
У білоруській економіці панує монополія державної власності за змістом, за формою ж вона є чистою монополією або олігополією (наявність обмеженого числа виробників однотипної продукції, взаимозаменяемой, але не ідентичною), що обумовлює неможливість виникнення конкурентного середовища без зміни основ і форм економічних відносин.
Високий рівень монополізації: економіки характерний для тих її секторів (більше 20 галузей і підгалузей), виробничий потенціал яких зосереджений на невеликій кількості суб'єктів господарювання, які концентрують основну масу виробленої продукції (робіт, послуг).
У промисловості республіки функціонує більше 40 єдиних виробників певного виду товару: Оршанський льонокомбінат (пряжа лляна товарна), Гомельський хімічний завод (фосфатні добрива), Солігорськ "Білоруськалій" (калійні добрива), Мінський тракторний завод (просапні трактори). Мінський "Атлант" (холодильники та морозильники).
Особливість монополізму в ряді галузей полягає в тому, що поряд з чисто виробничої монополією на певні види продукції в них збережена організаційна монополія у вигляді концернів, що включають майже всі підприємства. Незважаючи на те, що у складі концернів функціонує велика кількість однопрофільних підприємств, вони фактично не конкурують один з одним через високу вартість своєї продукції і обмеженої її пропозиції на ринку.
Білоруським монополіям властиві негнучкість, економічна ефективність, одноманітність принципів і методів господарювання. Багато з них є відсталими в технічному відношенні і збитковими - в економічному, перебувають у вкрай важкому фінансовому становищі, а деякі навіть на межі банкрутства. Наявність застарілого обладнання, затоварення продукцією внаслідок втрати ринків збуту, незавантаженість виробничих потужностей (наприклад, у легкій промисловості - від 17-25 до 50%, при необхідних для рентабельного виробництва 60%), відсутність оборотних коштів, низька рентабельність (у ряді випадків на початку 90-х років вона не досягала і 1%) - такі деякі характеристики вітчизняних монополістів.
Урядові документи з цінової політики та експортно-імпортним відносинам поставили ряд монополістів на межу банкрутст...