ня між юридичними та фізичними особами різних країн. Їх можна класифікувати за такими формами: міжнародна (світова) торгівля товарами і послугами, міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна торгівля знаннями (міжнародна передача технології), а також міжнародні валютно-розрахункові відносини. p align="justify"> Світовий (всесвітній) ринок товарів і послуг, тобто сукупність національних ринків (по вузькому визначенням - це сукупність тільки тих товарів і послуг, що продаються та купуються на зовнішньому ринку) склався до кінця XIX ст. Після того як на початок ХХ ст. до цього додалося потужний міжнародний рух факторів виробництва, стало можливим говорити про більш широкому понятті світового (всесвітнього) господарства.
Корінна причина виникнення і розвитку міжнародних економічних відносин полягає у відмінності в населеності країн факторами виробництва (економічними ресурсами). З одного боку, це веде до міжнародного поділу праці, з іншого - до переміщення цих факторів між країнами. p align="justify"> Посилення участі країни в світовому господарстві, зване інтернаціоналізацією її господарського життя, вимірюється набором показників, в першу чергу, експортною квотою, часткою іноземних товарів на внутрішньому ринку, об'ємом експорту товарів і послуг на душу населення, ставленням іноземних капіталовкладень до ВВП країни, їх часток у її щорічних інвестиціях, часткою іноземної робочої сили в загальному числі зайнятих, часткою іноземних патентів і ліцензій, у загальній кількості зареєстрованих в країні патентів і ліцензій.
У свою чергу рівень інтернаціоналізації зростає багато в чому в результаті діяльності ТНК, число і розмах господарювання яких особливо швидко збільшується починаючи з другої половини ХХ ст. Їх діяльність базується на прямих інвестиціях, що приймають форму зарубіжних філій ТНК. p align="justify"> Діяльність ТНК все більше перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили і капіталу. Подібний процес називається глобалізацією, яка, по суті, є більш високою стадією інтернаціоналізації. p align="justify"> Глобалізація здійснюється, насамперед, через регіоналізацію, коли зовнішньоекономічні зв'язки країни орієнтуються на свій і сусідні регіони. На базі регіоналізації йде міжнародна економічна інтеграція, тобто зрощення економік сусідніх країн єдиний регіональний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їхніми компаніями. Так виникають інтеграційні об'єднання, покликані регулювати інтеграційні процеси між країнами-учасницями. p align="justify"> Хоча протягом більшої частини ХХ в. державне регулювання економіки посилювалося, в останні десятиліття переважає тенденція до дерегуляції (лібералізації). Розрізняють всередині - і зовнішньоекономічну лібералізацію. Остання почала змінювати зовнішньоекономічний протекціонізм як головний напрямок у зовнішньоекономічній діяльності розвине...