50-х років XIV ст. захопили Галицьку Русь, а до Ольгерда тоді ж відійшла Волинь. У правління Людовика (Лайоша) I (1342-1382) починається угорська експансія на південному сході Дністровсько-карпатських земель. Після перемоги над золотоординцями в 1345 р. Угорці не раз вирушали у військові експедиції в район нижнього Сірету та Пруту. p align="justify"> У 1362 р. три ординських бігу - Кутлубуга, Хаджибей і Димитрій, що володіли землями на заході Золотої Орди, зазнали поразки від литовсько-руського війська великого князя Ольгерда в битві біля Синіх Вод (р. Синюха, лівий притока Південного Бугу). Тим самим Золота Орда була витіснена з Подолії, яка опинилася в руках Коріатовичів. Згідно літописного повідомлення, після перемоги біля Синіх Вод Ольгерд рушив у глиб степів, переслідуючи відступаючі загони золотоординців. Військові походи Ольгерда у Дністровсько-Дніпровському межиріччі значно відтіснили кочовища ординців на південь, до узбережжя Чорного моря. Недарма після 60-х років XIV століття в письмових джерелах відсутні будь-які вказівки на залежність Золотій Орді земель на захід від Дніпра. p align="justify"> До кінця 60-х - початку 70-х років XIV ст. золотоординці покинули центральну частину Дністровсько-Прутського межиріччя. Висока міська культура Старого Орхея і Костешти зникла разом з відходом монголів. Відступаючи, вони громили і палили осілі поселення, залишаючи після себе безлюдні південно-східні райони Дністровсько-карпатських земель. Частина жителів була викрадена в полон, інші у пошуках притулку змушені були переселятися у безпечніші землі Східного Підкарпаття. p align="justify"> Відступ золотоординців за Дністер підтверджується нумізматичними даними. Знайдені в скарбах на території південної частини Дністровсько-Прутського межиріччя (Білгород, Лозово) останні за часом чекана золотоординські монети - це дирхеми 1367-1368 рр.., Викарбувані в Новому місті, і монети 1368-1369 рр.. з Бєлгорода.
Обставини догляду золотоординців з Подністров'я і сьогодні до кінця ще не з'ясовані. Передбачається, що їх витіснили з Дністровсько-карпатських земель молдавські князі та Коріатовичі з Поділля. І хоча окремі загони ординців не покинув район нижнього Дунаю, їх влада в цьому регіоні була грунтовно підірвана. p align="justify"> Встановлення кордону по Дністру між Молдавським князівством і Великим князівством Литовським. Ліквідація зо-лотоординского панування в Дністровсько-Карпатському регіоні дозволила Молдавського князівства розширити свої межі за рахунок покинутих монголами територій. Юрій Коріатович, який зіграв велику роль у витісненні ординців з південно-східної частини Дністровсько-карпатських земель, на короткий час став правителем Молдавії (між 1374-1377 рр..). Справа в тому, що, за деякими відомостями, Юрій вирушив до Молдавії в якості нареченого Анастасії, дочки воєводи Лацко (який не мав спадкоємців по чоловічій лінії), а значить, як майбутній господар Молдавії....