Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Право власності: поняття та підстави набуття

Реферат Право власності: поняття та підстави набуття





риналежної йому речі безмежна. Відповідно до дозволительной спрямованістю цивільно-правового регулювання, власник дійсно може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, але тільки не суперечать законам і іншим правовим актам. Власник повинен утримуватися від дій, що приносить занепокоєння іншим особам, і тим більше від дій, що чиняться винятково з наміром заподіяти комусь шкоду. Крім того, власник не повинен виходити за загальні межі здійснення цивільних прав, встановлених ст. 10 ГК РФ. На собств?? нніка також покладається обов'язок у випадках, на умовах і в межах, передбачених законом і іншими правовими актами, допускати обмежене користування його майном іншими особами. Зазначені обставини підлягають врахуванню при формулюванні загального визначення права власності. Даючи визначення права власності, варто спиратися на загальне визначення суб'єктивного цивільного права, що поширюється і на право власності. Відносно права власності, це загальне визначення повинно бути конкретизовано з урахуванням властивому праву власності специфічних ознак. Юридичне визначення власності містить вказівку на винятковість і абсолютність прав власника відносно свого майна. З цього аж ніяк не випливає, що, коли йдеться про власність на засоби виробництва, права приватного (або державного) власника насправді необмежені. При всій абсолютності своїх прав власник не може ними користуватися за межами, які обмежені законами і навіть адміністративними розпорядженнями. Тому поняття права власності включає в себе всі суспільні відносини, а не тільки економічні та соціальні. Виходячи з раніше викладених положень, можна сформулювати визначення суб'єктивного права власності. Право власності в суб'єктивному сенсі - це система правових форм, що регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження власником належної йому річчю за розсудом власника й у його інтересах, а також по усуненню втручання всіх третіх осіб у сферу його господарського панування, тобто це міра можливої поведінки особи, виражена в праві власника на свій розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб. У тих випадках, коли власник сам володіє і користується річчю, йому для здійснення свого права звичайно достатньо того, щоб треті особи утримувалися від зазіхань на цю річ. Щоб розпорядитися річчю (продати її, здати в найм, закласти і т.д.), власник, як правило, повинен вступити у відношення з якимось конкретним особою (наприклад, з тим, хто хоче купити річ, одержати її в найм або в заставу). Хоча шляхом встановлення відносин з конкретною особою власник і здійснює своє право, їхнє регулювання виходить за межі права власності, а сам власник виступає в якості продавця, наймодавця, заставодавця і т.д. Якщо ж право власності порушено, то все залежить від того, чи зберігається це право чи ні. Якщо зберігається, то відновлення порушеного відносини відбувається за допомогою норм інституту права власності. Якщо ж право власності не зберігається (скажімо, річ знищена), то для відновлення порушених прав доведеться вдатися до норм інших правових інститутів (наприклад, зобов'язань із заподіяння шкоди або страхового права).

Таким чином, норми, що утворюють інститут права власності, знаходяться в постійному контакті і взаємодії з нормами інших правових інститутів, як цивільно-правових, так і іншої галузевої приналежності. Вказана обставина підлягає врахуванню при виборі правових норм, регулюючих той чи інший ділянку майнових відносин, у тому числі і відносин власності.

власність право майно договір

1.2 Зміст права власності


Зміст права власності складають приналежні власнику правомочності щодо володіння, користування і розпорядження річчю. Зазначені правомочності, як і суб'єктивне право власності в цілому, являють собою юридично забезпечені можливості поведінки власника, вони належать йому доти, поки він залишається власником. У тих випадках, коли власник не в змозі ці правомочності реально здійснити (наприклад, при арешті його майна за борги або коли майном незаконно володіє інша особа), він не позбавляється ні самих правомочностей, ні права власності в цілому. Щоб розкрити зміст права власності, необхідно дати визначення кожного з приналежних власнику правомочностей.

Правомочність володіння - це юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю. Мова при цьому йде про господарче панування над річчю, що зовсім не вимагає, щоб власник знаходився з нею у безпосередньому контакті. Наприклад, їдучи в тривале відрядження, власник продовжує залишатися власником знаходяться в його квартирі речей.

Речі, за загальним правилом, знаходяться у володінні тих, хто має те чи інше право на володіння ними. Вказана обставина дозволяє при розгляді спорів з приводу речі...


Назад | сторінка 4 з 18 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Право власності в системі цивільного права
  • Реферат на тему: Речові права. Право власності
  • Реферат на тему: Право власності та інші речові права
  • Реферат на тему: Поняття права власності та інших речових прав
  • Реферат на тему: Загальна характеристика права власності та права користування землями лісов ...