інності. По-перше, адміністративні акти можуть бути вчинені лише органом державної влади або місцевого самоврядування, в той час як угоди відбуваються суб'єктами цивільного права. По-друге, адміністративні акти, спрямовані на встановлення цивільних правовідносин, завжди породжують і певні адміністративно-правові наслідки, тоді як угоди викликають виключно цивільно-правові наслідки. По-третє, орган, що здійснив адміністративний акт, спрямований на встановлення цивільно-правового відношення, ніколи сам Чи не стає учасником цього правовідносини, у той час як особа, яка вчинила угоду з метою встановлення цивільного правовідносини, неодмінно стає учасником даного правовідносини.
Таким чином, юридичні факти в цивільному праві можуть бути піддані наступної класифікації:
а) події і дії;
б) неправомірні і правомірні дії;
в) юридичні вчинки і юридичні акти;
г) адміністративні акти та угоди.
2. ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОГО ПРАВОВІДНОСИНИ
В
2.1. Поняття суб'єктивного цивільного права
Зміст громадянського правовідносини становлять суб'єктивні права та обов'язки його учасників. Суб'єктивне цивільне право є міра дозволеного поведінки суб'єкта цивільного правовідносини. Суб'єктивне цивільне право - складне юридична освіта, що має власний зміст, яке складається з юридичних можливостей, наданих суб'єкту. Юридичні можливості як складові частини змісту суб'єктивного цивільного права називаються правомочностями.
При вельми великій різноманітності змісту суб'єктивних цивільних прав можна виявити, що воно є результатом різноваріантності комбінацій трьох правомочностей:
1) правомочності вимоги, що представляє собою можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків;
2) правомочності на власні дії, що означає можливість самостійного вчинення суб'єктом фактичних і юридично значущих дій;
3) правомочності на захист, що виступає в якості можливості використання або вимоги використання державно-примусових заходів у випадках порушення суб'єктивного права.
Типовими суб'єктивними правами, для утримання яких характерна наявність двох правомочностей - правомочності вимоги і правомочності на захист, є суб'єктивні цивільні права, що входять у зміст цивільно-правових зобов'язань. У них уповноважених суб'єкт - кредитор, з метою задоволення своїх інтересів може вимагати від зобов'язаного суб'єкта - боржника вчинення дій з передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а в разі їх нездійснення - вимагати застосування до боржника цивільно-правових заходів [[5]].
Класичною моделлю суб'єктивного цивільного права, що включає в свій зміст всю тріаду правомочностей, є суб'єктивне право власності. Власник володіє юридичною можливістю вимагати від усіх осіб, щоб вони не порушували належне йому право власності. Він також може претендувати на застосування до правопорушника заходів державно-примусового впливу. Але головне і визначальне ядро ​​у змісті суб'єктивного права власності - правомочність суб'єкта на власні дії щодо володіння, користування і розпорядження належним йому майном на свій розсуд.
2.2. Поняття суб'єктивної цивільного обов'язку
Суб'єктивна обов'язок - міра належної поведінки учасника цивільного правовідносини. Сутність обов'язків криється в необхідності вчинення суб'єктом певних дій чи утримання від соціально шкідливих дій.
У цивільних правовідносинах бувають два типи обов'язків - пасивний та активний. Це обумовлено наявністю в цивільно-правовому регулюванні суспільних відносин двох способів законодавчого закріплення обов'язків - позитивного зобов'язування і методу заборон (негативного зобов'язування) [[6]].
Обов'язки пасивного типу випливають з цивільно-правових заборон і за своєю природою означають юридичну неможливість здійснення дій, що порушують публічні інтереси та інтереси уповноважених осіб.
Функції заборон в механізмі цивільно-правового регулю-вання вельми різноманітні. Одна з головних функцій заборон полягає у встановленні меж здійснення суб'єктивних цивільних прав. Так, власник-громадянин зобов'язаний не допускати безгосподарного утримання наявних у нього культурних цінностей, не повинен при здійсненні своїх правомочностей завдавати шкоди навколишньому середовищу, порушувати права, охоронювані законом інтереси громадян, організацій.
Заборони породжують обов'язки одного суб'єкта цивільних правовідносин перед іншим: заборона односторонньої відмови від виконання договору, переведення боргу без згоди кредитора і їм подібні.
Особливе місце займають заборони, які породжують обов'язки, виконання яких перешкоджає трансформації відносних цивільних правовідносин одного виду в інший. Наприклад, заборона...