розглядає як свого суб'єкта і учасника міжнародних відносин не державні органи чи окремі посадові особи, а держава в цілому. Всі міжнародно-правові значимі дії, вчинені уповноваженими на те посадовими особами держави, вважаються досконалими від імені цієї держави.
Внутрішній аспект суверенітету передбачає територіальне верховенство і політичну незалежність державної влади всередині країни і за кордоном.
Основу міжнародно-правового статусу держави складають права, які перераховані в різних міжнародно-правових джерелах. До таких належать: право на суверенне рівність, право на самооборону, право на участь у створенні міжнародно-правових норм, право на участь у міжнародних організаціях. Так, в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. говориться, що кожне держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав і дотримуватися принципи міжнародного права. З правової природи суверенітету випливає також, що жодна обов'язок не може бути покладена на державу без його згоди на покладання даного зобов'язання.
Міжнародна правосуб'єктність держав універсальна, що означає повномасштабна участь їх у створенні і підтриманні міжнародного правопорядку, у виробленні норм міжнародного права, здатність у повному обсязі як купувати, так і реалізовувати права, виконувати взяті на себе зобов'язання.
Таким чином, з точки зору сучасного міжнародного права, держава - це утворення, що володіє певне територією і постійно проживають на ній населенням, яке знаходиться під контролем власних владних структур, а також здатне встановлювати формальні відносини з іншими аналогічними утвореннями.
Держави залежно від своєї територіально-організаційної структури можуть бути простими (унітарними) і складними. Унітарна держава являє собою єдине державне утворення з єдиною системою вищих органів державної влади та управління. У галузі зовнішніх зносин воно виступає в якості єдиного суб'єкта міжнародного права.
Окремі регіони таких держав можуть мати внутрішньої автономією і користуватися деякими правами в галузі зовнішніх зносин, але залишаються інтегрованими частинами унітарної держави, отже, не визнаються як суб'єктів міжнародного права.
Складніше йде справа з державами, що мають федеративний устрій. Про це докладніше піде мова в наступному параграфі, тим більше що це питання є актуальним для Російської Федерації. p> Цікавим видається згадати про постійно нейтральних державах - добровільно прийняв на себе зобов'язання дотримуватися постійний нейтралітет, тобто не вступати у військові союзи і не допускати на своїй території військової присутності іноземних держав у мирний і воєнний час. Серед таких держав можна, зокрема, назвати: Швейцарія, Австрія, Мальта, Туркменістан, Ватикан, Сан-Марино, Камбоджа. p> У теорії міжнародного права зміст правосуб'єктності держав розкривається через основні (Фундаментальні) права та обов'язки. Права: суверенна рівність дер...