грошей між секторами економіки. p> Отже, AD є функцією М і V, AD = f (M, V). Вплив перерахованих вище нецінових факторів на сукупний попит в кінцевому підсумку можна звести до змін грошової маси і швидкості обігу грошей. br/>
Зміна нецінових факторів відбивається зрушенням кривої AD. <В
Наприклад, зниження попиту на нафту на світовому ринку і відповідне скорочення експорту призведе до скорочення сукупного попиту. Це відіб'ється графічно зсувом AD вліво (рис.2). p> Зрушення кривої сукупного попиту під впливом нецінових факторів безпосередньо пов'язаний з розміром реального ВНП і як наслідок обсягів виробництва, але не позначається на рівні цін.
Часто безпосередній вплив якого-небудь нецінового чинника на сукупний попит виявляється не єдиним, і для оцінки підсумкового ефекту потрібно додаткових-ний аналіз. Так, збільшення державних витрат безпосередньо веде до зростання сукупного попиту. Але, фінансуючи ці витрати через продаж облігацій, держава забирає частину ресурсів з грошового ринку, що при незмінному загальному реченні грошей в економіці та попит на них з боку приватного сектора збільшує ставку відсотка. Це, у свою чергу, ускладнює інвестиційну діяльність приватного сектора, покупку дорогих товарів споживачами тощо, тобто скорочує інші компоненти сукупного попиту.
Сукупна пропозиція і фактори, що впливають на нього
Сукупна пропозиція AS (від англійського aggregate supply) - економічний агрегат, який дорівнює сумі грошових значень усіх кінцевих товарів і послуг, що представляються до продажу при кожному можливому рівні цін. Це поняття часто використовується як синонім валового національного, або внутрішнього продукту.
Графічно модель сукупної пропозиції представлена кривої, що виражає пряму залежність між рівнем цін і реальним обсягом виробництва. Крива AS має різний вигляд в короткостроковому і довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді номінальні величини (ціни, номінальна заробітна плата, номінальна ставка відсотка) під впливом ринкових коливань змінюються повільно, зазвичай говорять про їх відносну "жорсткості". Реальні величини (обсяг випуску, рівень зайнятості, реальна ставка відсотка) - Більш рухливі, "гнучкі". У довгостроковому періоді, навпаки, номінальні величини в результаті змінюються досить сильно - їх вважають "гнучкими", а реальні змінюються вкрай повільно, так що для зручності аналізу їх часто розглядають як постійні.
У сучасному макроанализе виділяють три відрізки кривої сукупної пропозиції: кейнсіанський, проміжний і класичний (рис.3). <В
Кейнсіанський (горизонтальний) відрізок описує короткостроковий період, коли економіка функціонує в умовах неповної зайнятості факторів виробництва; номінальні величини відносно жорсткі; реальні величини більш рухливі, швидше реагують на ринкові коливання.
Причинами відносної жорсткості номінальних величин у короткостроковому періоді служать: тривалість трудових...