зему. З цього ж рівня починаються структурні зміни вюстіта. На глибинах 2200-2300 км відбувається структурна трансформація корунду. p align="justify"> Можна бачити, що між головними сейсмічними рубежами і рубежами мінеральних перетворень мається гарне узгодження. Конкретно це відноситься до глибин 670, 840, 1700, 2000, 2200-2300 км, а також 410 і 520 км. p align="justify"> Разом з тим, деякі мінерали поводяться досить стійко в широкому діапазоні глибин. До них відносяться Mg-перовськит; вюстит. Вироблений підрахунок показав, що Mg-перовськит становить майже половину маси Землі. p align="justify"> Запропонована схема розчленування мантії створює емпіричну передумову для диференційованого розгляду геодинаміки геосфер. Судячи за особливостями розподілу ареалів сейсмоаномалий, геодинамічні обстановки в геосферах істотно мінливі. Основних причин, що міняють глибинні силові поля і поля напружень (тобто геодінамічскіе обстановки) мається на нашому уявленні дві, а саме конвективні і адвектівние процеси, з одного боку, і тектонічні стреси, з іншого. В даний час багато авторів вже відійшли від стандартних плейттектоніческіх схем глибинної конвекції, вважаючи за краще набагато складнішу кінематику. Особливо виразно про це йдеться в публікаціях геохімічного профілю. Розглянемо два відповідних прикладу, відносяться до 1999
В
Рисунок 2 - Діаграма глибинної мантійної динаміки [Becker et al., 1999]. Видно складні мантійні массопотоков
На рис. 2 наведена модель глибинних потоків, запозичена з роботи. У підставі мантії показаний шар D'', потужність якого змінюється в межах сотень кілометрів. Над ним залягає шар підвищеної щільності з різко разноуровенной верхньою поверхнею. На думку авторів, цей шар деформований спрямованими вниз массопотоков. Таких показано три. Один з них опускається з центральної області океану; два інші (разноуровенние) - із зони зчленування океан-континент. Між спадними потоками показаний плюм, що піднімається до глибини 670 км, тобто до верхньої мантії. Не дуже ясно, чи пов'язаний з ним зображений в океані вулканічний острів. У правій частині моделі можна бачити верхнемантійний потік, вінчався серединно-океанічних хребтів. Стрілками показані напрямки руху матеріалу, а хвилястими смужками - його розтікання. Як видно, рух глибинних мас представляється досить складним. br/>В
Рисунок 3 - Cхема глибинної конвекції в мантії [Kellogg et al., 1999]. Стрілками відображені складні конвективні руху. У округлих контурах показані маси примітивного речовини (blobs). Переважно вони розташовуються в ядрах конвективних осередків. Чорні потовщені смуги, що йдуть в глибину від країв континентів, - шляхи проникнення слябів
Те ж видно і на іншій моделі. Вона отримала назву blob model (рис. 3). Відзначаючи, що модель розшарованої конвекції в мантії знаходиться в протиріччі з геофізичними даними, автори вваж...