али. Показовим у цьому відношенні аналіз, проведений Європейською асоціацією утилізації ТПВ в 1993-1995 рр.. Встановлено, що обсяг сухих відходів (папір, скло, пластмаса, метал, текстиль) нині вже в два рази перевищує обсяг органічних відходів (залишки продовольства, важкі фракції каналізації).
Динаміка зміни морфологічного складу відходів у різних країнах показує значне збільшення процентного вмісту полімерів в ТПВ в більшості країн. У промислово розвинених країнах, таких як Японія і держави Європейського Союзу, частка полімерних матеріалів найбільша - 10-15%, в Росії в м. Москві - 6%, що практично в 10 разів перевищує показник 1950 року. Це пов'язано з великою застосуванням в останні десятиліття полімерної упаковки [4].
1.2 Методи утилізації ТПВ
В даний час існує ряд способів зберігання і переробки твердих побутових відходів, а саме: попередня сортування, санітарна земляна засипка, спалювання, біотермічне компостування, низькотемпературний піроліз, високотемпературний піроліз.
. Попереднє сортування
Цей технологічний процес передбачає поділ твердих побутових відходів на фракції на сміттєпереробних заводах вручну або за допомогою автоматизованих конвеєрів. Сюди входить процес зменшення розмірів сміттєвих компонентів шляхом їх подрібнення і просіювання, а також витяг більш-менш великих металевих предметів, наприклад консервних банок. Відбір їх як найбільш цінної вторинної сировини передує подальшої утилізації ТПВ (наприклад, спалюванню). Оскільки сортування ТПВ - одна із складових частин утилізації сміття, то є спеціальні заводи для вирішення цього завдання, тобто виділення зі сміття фракцій різних речовин: металів, пластмас, скла, кісток, паперу та інших матеріалів з метою подальшої їх роздільній переробки.
. Санітарна земляна засипка
Такий технологічний підхід до знешкодження твердих побутових відходів пов'язаний з отриманням біогазу та подальшим використанням його як палива. З цією метою побутове сміття засипають за певною технологією шаром грунту товщиною 0,6-0,8 м в ущільненому вигляді. Біогазові полігони забезпечені вентиляційними трубами, газодувками і ємностями для збору біогазу. Наявність в товщах сміття на звалищах пористості і органічних компонентів створить передумови для активного розвитку мікробіологічних процесів. Товщу звалища умовно можна розділити на кілька зон (аеробне, перехідну та анаеробну), що розрізняються характером мікробіологічних процесів. У самому верхньому шарі, аеробному (до 1-1,5 м), побутове сміття завдяки мікробному окисленню поступово минерализуется до двоокису вуглецю, води, нітратів, сульфатів і ряду інших простих сполук. У перехідній зоні відбувається відновлення нітратів і нітритів до газоподібного азоту та його оксидів, тобто процес денітрифікації. Найбільший обсяг займає нижня анаеробна зона, в якій інтенсивні мікробіологічні процеси протікають при малому (нижче 2%) вмісті кисню. У цих умовах утворюються самі різні гази і летючі органічні речовини. Таким чином, звалища є найбільш крупні системи з виробництва біогазу з усіх сучасних. Можна припустити, що і в перспективі роль сміттєвих звалищ помітно не зменшиться, тому вилучення біогазу з них з метою його корисного використання залишатиметься актуальним. Проте можливо і суттєве скорочення сміттєвих звалищ за рахунок ...