ва.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Істотна роль у досягненні стабільного фінансового становища належить аналізу. Розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз фінансового становища.
Внутрішній аналіз здійснюється для потреб керування підприємством. Його мета - забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі публікацій звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.
Основними задачами як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу є:
Загальна оцінка фінансового стану та чинників його зміни;
Вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;
Дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;
Визначення ліквідності та фінансової стійкості підприємства;
Довгострокове й короткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.
Для вирішення цих задач вивчаються:
Наявність, склад і структура засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни; наявність, склад і структура джерел коштів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни;
Стан, структура й зміна довгострокових активів;
Наявність, структура поточних активів у сферах виробництва та обігу, причини й наслідки їхньої зміни;
Ліквідність і якість дебіторської заборгованості;
Наявність, склад і структура джерел засобів, причини й наслідки їхньої зміни;
Платоспроможність і фінансова гнучкість.
Аналіз ФСП грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.
Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати: загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства; аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;
з аналогічними даними за попередні роки для вивчення поліпшення або погіршення ФСП.
Традиційно джерелом інформації для проведення фінансового аналізу є стандартні форми бухгалтерської звітності:
Баланс (форма 1);
Звіт про прибутки і збитки (форма 2);
Звіт про зміни капіталу (форма 3);
