риканського імперіалізму. Переможна революція на Кубі, безуспішна війна у В'єтнамі, зростання антиамериканських настроїв у багатьох країнах, що розвиваються переконливо продемонстрували це. У 1960-і рр.. 3/4 прямих закордонних інвестицій США прямувало вже в більш В«надійніВ» промислово розвинені країни і лише 1/4 - у що розвиваються. Тим не менш, країни, що розвиваються, як і раніше залишалися основним джерелом отримання величезних прибутків від зарубіжних інвестицій США.
60-і рр.., особливо друга їх половина, відомі в історії США як період високого напруження соціальних конфліктів. До економічних вимогам трудящих додалися політичні. Найбільш масовим виявилося рух за припинення ганебної агресії США у В'єтнамі. Крім того, крах світової колоніальної системи надихнув негритянське населення США на рішучу боротьбу за рівні економічні і громадянські права. Нарешті, виключно широко розгорнулося студентське рух.
Сумнівне В«ПроцвітанняВ» в США завершилося економічною кризою 1969-1970 рр.. Криза не був особливо глибоким - падіння виробництва склало 8,1%. Проте він мав велике значення, бо стався в умови триваючої війни США в Індокитаї. Військова кон'юнктура перестала служити США ліками від кризи. Більше того, саме військові, технічно високорозвинені галузі пережили особливо значний спад. У числі безробітних виявилися не тільки робочі, а й десятки тисяч інженерів, вчених і технічних фахівців цих галузей. Криза 1969-1970 рр.. поховав міф про настання В«ери безкризового розвиткуВ» американської економіки.
1. Сполучені Штати Америки закінчили другу світову війну, будучи безперечним лідером капіталістичного світу. Ще до війни вони мали у своєму розпорядженні величезною економічною потужністю і були найбагатшою державою. Однак саме друга світова війна сприяла посилення могутності США, призвела до їх панування в післявоєнному світі.
За роки війни національний дохід США подвоївся, більш ніж удвічі зросло промислове виробництво. У країні був створений добре налагоджений виробничий механізм, спирається на місткий внутрішній і міжнародний ринки. Постачання сировини, продовольства і військового спорядження союзникам, фінансовані державою, стимулювали оновлення основного капіталу. Сума військових підрядів склала 175 млрд. дол., А чистий прибуток американських монополій - 70 млрд. дол. Посилився процес концентрації виробництва: кількість великих підприємств з числом робочих понад 10 тис. збільшилася в 7 разів. Війна прискорила процес інтенсифікації сільського господарства: механізація і хімізація виробництва стимулювалися величезним попитом на американське продовольство, що дозволило фермерам різко збільшити свої доходи.
Військові дії, а, отже, і руйнування не торкнулися території США, і ресурси країни з населенням майже в 150 млн. чоловік в кілька разів перевершували ресурси інших капіталістичних держав. В результаті після війни США давали 60% промислової продукції капіталістичного світу. На їх частку припадало 50% світового видобутку вугілля, 64% - нафти, 53% - виплавки сталі, 17% - виробництва зерна, 63% - кукурудзи. Сполучені Штати зосередили у своїх руках 2/3 золотого запасу і 1/3 експорту капіталістичного світу.
Економічне перевага США базувалося на їх фінансової потужності. На Бреттонвудської конференції 1944 р., заснувала систему золотого валютного стандарту, за доларом була закріплена роль світової конвертованої валюти, його золотий зміст визначилося в 35 дол. за 1 унцію золота. Долар став розрахунковою і резервної грошовою одиницею, нарівні із золотом він був гарантом вартістю банкнот. Одночасно були створені Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), які значною мірою залежали від США, що надали їм початковий капітал.
Із закінченням війни перед країною постала проблема реконверсії, тобто переведення економіки з військових на мирні рейки. Вона передбачала проведення військової демобілізації і демонтаж системи надзвичайного військового контролю і регулювання. Реконверсія проходила під контролем держави. У листопаді 1945 р. президент Г. Трумен підписав закон, скорочував податки на 6 млрд. дол. Була прискорена продаж державних військових заводів і запасів продовольства приватному бізнесу. За допомогою уряду великі корпорації у відносно короткий термін перевели військові підприємства на виробництво мирної продукції. Збільшився попит на новітнє обладнання, яке поступово замінювало зношене або застаріле за роки кризи і війни. Дрібним і середнім підприємцям вдалося скористатися ситуацією реконверсії і включитися в ті сфери, де раніше їм було важко конкурувати з великим бізнесом. Аналогічною була ситуація в сільському господарстві, де в 1945 - 1947 рр.. зберігалася сприятлива ринкова кон'юнктура.
Після другої світової війни Сполученим Штатам вдалося уникнути кризи реконверсії, подібного кризі 1920-1921 рр.. Ця пояснювалося тим, що в результаті так званого налагоджен...
