р ураження: очажний або помірковано- розсіяний. При очажний прояві хвороби на ділянках невеликого розміру (1-2 га) виробляють обмір всіх галявини. На великих полях, при наявності великих галявини, виділяють чотири пробні майданчики розміром 0,25 га (50X50 м), а в разі дрібних галявини розмір майданчика зменшують до 0,1 га (32X32) [3].  
 Обмір галявини виробляють на кожній пробній майданчику 
  (кроками 0,5 м) у двох напрямках. Визначивши площа всіх вогнищ на чотирьох майданчиках, обчислюють відсоток очажний загибелі (Г) на поле за формулою: 
    n - сума всіх вогнищ, м? ; 
  N- площа всіх пробних пробних майданчиків. 
  При изреживания посіву на площі до 100 га беруть 10 проб по 100 рослин у кожній. У пробі викопують без вибору рослини в 2-3 суміжних рядках і визначають окремо відсоток загиблих і уражених. Загальну загибель обчислюють як суму відсотків очажний загибелі та изреживания. Інтенсивність ураження кореневими гнилями визначають за шкалою в балах: 
  - здорові рослини; 
  - слабопораженние, побуріння охоплює до 25% поверхні кореня; 
  - среднепораженние, 26-50%; 
  - сильне ураження, 51-75%; 
  - дуже сильна поразка, побуріння охоплює більше 76% поверхні кореня. 
  Обліки проводять з метою фітопатологічного моніторингу та визначення динаміки розвитку хвороб для розробки стратегії і тактики захисних заходів [3]. 
    4. Обгрунтування заходів боротьби з хворобами кормових бобів  
   v Важливим профілактичним прийомом у захисті зернобобових культур від шкідливих організмів є дотримання правильного чергування культур у сівозміні, що забезпечує повернення їх на колишнє місце через 3 - 6 років. 
				
				
				
				
			  v Дотримання просторової ізоляції між посівами бобів та інших бобових культур (не менше 1 км) обмежує поширення збудників грибних хвороб з місць резервації [3]. 
  v Збір насіння з незаражених ділянок, доведення їх до вологості 13- 14%, калібрування. 
  v При сильному розвитку іржі проводять обробку хімічними препаратами, такими як байлетон, байкор, імпакт, тилт [8]. 
  v Своєчасна боротьба з бур'янами - резерваторами вірусної інфекції та комахами переносниками. 
  v Прибирання з поля інфікованої соломи після збирання кормових бобів, для знищення джерел інфекції. 
  v Проведення глибокої зяблевої оранки після збирання кормових бобів із закладенням в грунт рослинних залишків. 
  v Підвищенню стійкості рослин сприяє внесення добрив відповідно до результатів агрохімічних аналізів ґрунту. Фосфорні і калійні добрива зменшують ураженість рослин іржею приблизно в 2 рази. 
  v Стійких до хвороб сортів немає. Слабше уражаються іржею - Калінінський місцевий, Мінар, Чорний ВІР, Латвійський. 
  v На зелений корм і силос краще висівати кормові боби в суміші зі злаковими культурами [1]. 
  v Так як багато збудники хвороб рослин недосконалих грибів зберігаються в грунті тривалий час необхідно обробляти фітосанітарні культури. 
  v При боротьбі з фузаріозом знезараження насіння та обробка їх в розчинах мікроелементів. Вапнування кислих грунтів. Внесення мінеральних добрив для кращого розвитку рослин. Оскільки збудники хвороби є факультативними паразитами і вражають, головним чином, ослаблені рослини, для запобігання шкодочинності захворювання дуже важливо проводити профілактичні заходи, спрямовані на створення умов, сприятливих для росту і розвитку [11]. 
  v Посів зернобобових в оптимальні ранні терміни. При ранніх посівах рослини до моменту масового розвитку інфекції досить міцніють, і хвороба не чинить на них такого сильного гнітючої дії, як при пізніх посівах [8]. 
    Висновок  
   Кормові боби - одна з найдавніших культур .  Вони уражаються багатьма патогенними мікроорганізмами, що завдають великої шкоди культурі. Працюючи у сфері сільськогосподарського виробництва, постійно стикаєшся з проблемами виникнення захворювань у культурних рослин. Бобові культури уражаються аскохітозом, антракнозом, іржею, борошнистою росою, фузаріозним в'яненням, а також бактеріальними та вірусними захворюваннями і квітковими паразитами. У цій роботі були вивчені наступні хвороби: фузаріоз, іржа, чорна ніжка. 
  На нинішньому етапі інтенсифікації сільського господарства основним шляхом збільшення виробництва зернобобових культур є підвищення їх врожайності. Важливу роль у цьому мають відіграти захисні...