пускається.
Заповіт зазвичай відносять до термінових односторонніх правочинів, оскільки смерть заповідача, на випадок якої складають заповіт, неминуче повинна настати, рано чи пізно. У той же час заповідач у будь-який момент може скасувати або змінити раніше складений заповіт (ст. 1130 ЦК). Тому заповітом як односторонній угоді притаманний і відомий елемент умовності. Акт складання заповіту до тих пір, поки не настала смерть заповідача, не є безповоротним і незворотнім.
Складений заповіт, яке б не було його зміст, саме по собі ніякого спадкового правовідносини не породжує. У той же час заповіт виступає як первинний юридичний факт, який у поєднанні з іншим юридичним фактом - відкриттям спадщини призводить до виникнення спадкового правовідносини: спадкоємці за заповітом закликаються до спадкування.
Воля спадкодавця може отримати в заповіті найнесподіваніше втілення. Почати з того, що він може позбавити в заповіті права спадкоємства (позбавити спадщини) всіх своїх спадкоємців і цим обмежитися. Він може за заповітом залишити все своє майно або його частину будь-якій особі, як входить, так і не входить до кола спадкоємців за законом, в будь-якому співвідношенні розподілити частки у спадщині між зазначеними в заповіті спадкоємцями, скласти особливі заповідальні розпорядження у вигляді заповідального відмови, покладання і т.д.
У різноманітті форм вираження волі заповідача предметно втілений принцип свободи заповіту (ст. 1119 ЦК), який забезпечується дотриманням таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 1123 ЦК), у тому числі і таємниці посвідчення заповітів.
За розголошення, як самої таємниці складання заповіту, так і таємниці його змісту нотаріуси та уповноважені на вчинення нотаріальних дій посадові особи несуть встановлену законом відповідальність. Наприклад, приватний нотаріус може бути позбавлений ліцензії на заняття нотаріальною діяльністю, виключений з нотаріальної палати. Крім цього, на нього може бути покладено обов'язок відшкодувати клієнтові майновий збиток і компенсувати моральну шкоду.
Таким чином, і цивільне законодавство, і законодавство про нотаріат націлені на те, щоб максимально забезпечити дотримання принципу свободи заповіту. А це неможливо, якщо заповідач не матиме гарантії, що складання і зміст заповіту залишаться в таємниці. Даний принцип обмежується тільки правилами про обов'язкову частку у спадщині (ст. 1149 ЦК).
Воля заповідача, виражена в заповіті, повинна бути одягнена в необхідну законом форму. Заповідач зацікавлений в тому, щоб при виконанні заповіту не відбулося спотворення його волі, щоб доля спадщини після його смерті була визначена саме так, як він того хотів. У свою чергу і спадкоємці не тільки з матеріальних, а й з морально-етичних міркувань повинні бути зацікавлені в тому, щоб із спадком вчинили по-людськи, виконавши останню волю заповідача. А для цього вкрай важливо, щоб воля заповідача була виражена чітко, ясно і недвозначно, щоб в заповіті не було ніяких підчисток і була повна впевненість в тому, що до заповіту, після того як воно складено, ніхто руку не доклав. Наказуючи, у вигляді загального правила, щоб заповіт було посвідчено у нотаріуса, законодавець у той же час широко визначає крутий випадків, коли заповіти, посвідчені уповноваженими на те посадовими особами, прирівнюються до нотаріальних (ст. 1127 ЦК).
. 2 Види заповітів
Існує чотири види заповітів:
· нотаріально засвідчене заповіт;
· закрите заповіт;
· заповідальне розпорядження на грошові кошти в банках;
· заповіт в надзвичайних обставинах.
Нотаріально засвідчене заповіт (ст.1125 ЦК) пишеться власноручно заповідачем або записано з його слів нотаріусом. При складанні заповіту можуть бути використані технічні засоби (друкарська машина, комп'ютер і т.д.). При складанні та нотаріальному посвідченні заповіту за бажанням заповідача може бути присутнім свідок. Якщо заповіт складається і посвідчується у присутності свідка, воно має бути ним підписано, і на заповіті повинні бути вказані П.І.Б. та адресу, де зареєстрований свідок.
Закрите заповіт (ст.1126 ЦК) заповідач має право зробити, чи не надаючи при цьому нікому, включаючи нотаріуса, можливості ознайомитися з його змістом. Такий заповіт заклеюється в конверт у присутності двох свідків. Далі цей конверт, в якому знаходиться закрите заповіт, запечатується в ще один конверт і робиться напис про місце складання заповіту, вказуються П.І.Б., а також адреса реєстрації заповідача у відповідності з паспортом. Після вищевказаних процедур, заповідачеві видається свідоцтво про прийняття закритого заповіту. Після смерті спадкодавця і за поданням спадкоємцями...