з найважливіших інститутів приватного права. Це не випадково, оскільки цивільний оборот передбачає вчинення громадянами та юридичними особами різного роду правомірних дій, які здатні породжувати, змінювати і припиняти цивільні права та обов'язки в силу самого факту волевиявлення, навіть не будучи санкціонованими з боку держави. Загальновизнано, що основу правового регулювання в будь-якому суспільстві становить суверенітет держави, яка його реалізує, встановлюючи певний правопорядок в країні. Приватне волевиявлення, тобто дію суб'єкта, який не володіє суверенітетом, може створювати, змінювати або припиняти цивільні права шляхом здійснення угод. Неможливо визнати породжує будь-які права та обов'язки будь-яке волевиявлення. Наприклад, громадянин не має права своїм волевиявленням заборонити рух транспорту по вулиці, на яку виходять вікна його будинку. Він може не їздити по цій вулиці сам на власному автомобілі, але щоб його дії створювали права та обов'язки щодо третіх осіб або як мінімум визнавалися б іншими учасниками цивільного обороту, вони мають задовольняти встановленим законом умовам дійсності угод.
У ст. 153 ЦК правочини визначені як «дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків». Таким чином, угоду характеризують такі ознаки:
а) угода - це завжди вольовий акт, тобто дії людей;
б) це правомірні дії;
в) угода спеціально спрямована на виникнення, припинення або зміна цивільних правовідносин;
г) угода породжує цивільні відносини, оскільки саме цивільним законом визначаються ті правові наслідки, які настають у результаті здійснення операцій.
Як вольовому акту угоді притаманні психологічні моменти, оскільки операція припускає намір особи породити певні юридичні права та обов'язки, для здійснення такої дії необхідно бажання особи, що здійснює операцію. Такий намір, бажання називають внутрішньою волею. Однак наявність лише внутрішньої волі для здійснення угоди недостатньо, необхідно її довести до відома інших осіб Способи, якими внутрішня воля виражається зовні, називаються волевиявленням. Всі способи вираження внутрішньої волі можуть бути згруповані за трьома групами:
) пряме волевиявлення, яке здійснюється в усній чи письмовій формі, наприклад, укладення договору, повідомлення про згоду відшкодувати збиток, обмін листами і т.п.;
) непряме волевиявлення має місце у випадку, коли від особи, намір здійснити операцію, виходять такі дії, зі змісту яких випливає його намір здійснити операцію. Такі дії називаються конклюдентні. Оплата проїзду в метро, ??приміщення товару на прилавку самі по собі вже означають намір особи укласти угоду. Відповідно до п. 2 ст. 158 ГК конклюдентними діями можуть відбуватися лише угоди, які відповідно до закону можуть бути вчинені усно;
) виявлення волі може мати місце і за допомогою мовчання. Однак такий вираз волевиявлення допускається тільки у випадках, передбачених законом або угодою сторін. Так, сторони можуть домовитися про те, що мовчання одного з учасників договору на пропозицію іншого учасника про зміну умов договору означає його згоду зі зробленою пропозицією. Законом також можуть бути передбачені випадки, коли мовчання визнається виявом волі укласти угоду.
Воля і волевиявлення - дві сторони одного і того ж процесу психічного ставлення особи до здійснюваного їм дії. Природно, що воля і волевиявлення повинні відповідати один одному. У випадку, коли воля спрямована на одну дію, а волевиявлення висловлює намір зробити інше дію, угода може викликати суперечки між учасниками, що перешкоджає її здійсненню. Таким чином, для угоди важливо єдність волі та волевиявлення.
Ще один елемент психічного ставлення людини до здійснюваного їм дії, який може мати значення для угоди, - мотив. Спонукальна причина, та соціально-економічна чи інша мета, заради досягнення якої особа вступає в угоду, за загальним правилом, лежить поза межами самої угоди і не робить на неї ніякого впливу. Дійсно, купується чи фотоапарат в якості подарунка члену сім'ї, або для власного використання, або для зайняття підприємницькою діяльністю - це ніяк не може вплинути на сам факт набуття права власності на фотоапарат, тобто на угоду купівлі-продажу. Юридично байдуже, досягло чи обличчя в результаті цієї угоди того результату, який виступив спонукальним мотивом угоди. Законодавством, однак, передбачені окремі випадки, коли мотиву може надаватися юридичне значення. Так, у ст. 169 ЦК міститься визначення недійсною угоди, укладеної з метою, завідомо суперечною основам правопорядку чи моральності, тобто мотив, мета угоди зумовлює наслідки недійсності. Крім того, сторони мають право самостійно надати мотивами юридичне значення, обумовивши встановлення п...