виробничої програми, мобілізації резервів, підвищення ефективності використання потужностей та інвестицій.
Складається баланс виробничої потужності в натуральному вираженні, який містить дані про наявність потужності на початок періоду (вхідний), прирості (введенні) потужності за даний період за джерелами, наприклад, за рахунок реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва, зміни режиму роботи діючого устаткування, удосконалення організації виробництва, інтенсифікації технологічних процесів, впровадження нової техніки, прогресивних видів сировини, матеріалів, палива, енергетичних ресурсів і т.д., вибутті потужності через ветхість і зносу, технічного старіння, стихійних лих, зменшення запасів сировини (корисних копалин і інших ресурсів), наявності потужності на кінець періоду та її середньорічну величину, кількості виробленої продукції, в т.ч. в режимний час. За даними балансу визначається коефіцієнт використання виробничої потужності і обсяг продукції, недоотриманої за неповного її використання.
На величину виробничої потужності впливають багато фактори, а характер її зміни варіює в значному діапазоні. Так, наприклад, в конкретних умовах багато-виробництва можуть бути розраховані багато значення її величини, вибрати з яких оптимальний (Раціональний) дуже складно. З цією метою і використовуються методи лінійного програмування, що включають теорію і методи вирішення екстремальних задач - задач знаходження максимального або мінімального значення даної величини, найкращого (оптимального) значення певного показника.
Більшість економічних завдань екстремальні (задачі знаходження максимальної або мінімальної величини, найкращого або оптимального значення певного показника), тому для того, щоб поставити завдання оптимізації виробничої потужності, необхідно вивчити об'єкт оптимізації на якісному рівні, виявити можливі напрямки його розвитку, визначити основні фактори, необхідні для його функціонування і встановити критерій, яким слід керуватися у прийнятті рішень. На цій основі формується економіко-математична модель об'єкту (підприємства, цеху, ділянки, групи обладнання), що включає систему обмежень, яка визначає область допустимих варіантів і цільову функцію, що виражає прийнятий критерій оптимальності.
Рішення задачі оптимізації виробничої потужності полягає в знаходженні методами лінійного програмування екстремуму (найбільшого) значення цільової функції при заданих обмеженнях. У результаті з усіх можливих варіантів вибирається найкращий з точки зору прийнятого критерію.
Слід мати на увазі, що сьогодні, здійснюючи свою діяльність у умовах перехідного періоду до ринку, окремі підприємства втратили інтерес до розрахунком виробничої потужності, що можна пояснити, з одного боку, відсутністю відповідних методичних рекомендацій з її розрахунком для конкретних видів виробництв, а з іншого, - при значному зменшенні (спаді) обсягів виробництва її показник (величина) опинявся незатребуваним, тому що на перше місце висувалася конкурентоспроможність продукції і, головним чином, її якість і ціна. Наявність же надлишкової потужності, що виявляє істотний вплив на розмір поточних витрат виробництва, навіть при існуючому зносі основного капіталу і відсутності коштів на його повне відновлення, найчастіше, не приймалося до уваги. У той же час, можна навести приклади, коли для швидкого реагування на зміни споживчого ринку підприємствам необхідно було мати резервні потужності, що визначаються різницею між виробничою потужністю і виробничою програмою, що дозволяло їм не тільки своєчасно і в потрібному обсязі здійснювати поставки своєї продукції в відповідно до укладених договорів, але й швидко реагувати на збільшення попиту, оперативно перебудовувати виробництво на випуск потрібного ринку виду продукції в потрібному обсязі.
Разом з тим, максимальну виробничу можливість підприємства, його структурних підрозділів визначає їх виробничий потенціал, характеризується не тільки наявними в їх розпорядженні засобами праці, а й предметами праці, робочою силою з відповідним рівнем кваліфікації, формами організації виробництва і праці. Найважливіша умова ефективного використання цього потенціалу - дотримання збалансованості та якісного відповідності між собою всіх структурних елементів виробництва, організація їх взаємодії.
У свою чергу виробничий потенціал (виробничі можливості) підприємства визначається:
- наявністю ресурсів (трудових, матеріальних, паливно-енергетичних, фінансових та ін), їх якістю та станом, виробничо-технічними характеристиками основного капіталу;
- структурою підприємства, фондом робочого часу, формами і рівнем організації виробництва і праці;
- якістю господарювання, підприємницької здатністю менеджерів і досконалістю господарського механізму;
- виявленими, але невикористаними внутрівиробничими резервами і методами розрахунку.
Найбільш простим і одночасно точним методом визначення виро...