влі і імпортозаміщуючих виробничих зон.  До середини 90-х років у США налічувалося близько 500 зон вільної торгівлі.  
 До числа найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціальні магазини В«дьюті фріВ» у великих міжнародних аеропортах.  З точки зору режиму, вони розглядаються як знаходяться за межами державних кордонів.  До зон вільної торгівлі відносяться також і традиційні вільні гавані (порти) з пільговим торговим режимом. 
  Промислово-виробничі зони відносяться до зон другого покоління.  Вони виникли в результаті еволюції торгових зон, коли в них стали ввозити не тільки товар, а й капітал, займатися не тільки торгівлею, а й виробничою діяльністю. 
  Промислово-виробничі зони створюються на території зі спеціальним митним режимом, де виробляється експортна чи імпортозаміщуюча продукція.  Ці зони користуються істотними податковими та фінансовими пільгами.  Найбільшого поширення, особливо в країнах, що розвиваються, отримали експортно-виробничі зони (ЕПЗ).  Сучасна модель таких зон бере початок від зональної структури, створеної в 1959 р. в ірландському аеропорту Шеннон.  Найбільший ефект від таких зон був отриманий в В«нових індустріальних країнахВ». 
				
				
				
				
			  Логіка освіти експортно-виробничих зон була зумовлена ​​економікою розвиваються країн, коли з середини 60-х років виникла необхідність стимулювання промислового експорту та зайнятості за рахунок припливу іноземних капіталів. 
  Техніко-впроваджувальні зони відносяться до зон третього покоління (70-80-ті роки).  Вони утворюються стихійно або створюються спеціально з державною підтримкою навколо великих наукових центрів.  У них концентруються національні та зарубіжні дослідні, проектні, науково-виробничі фірми, що користуються єдиною системою податкових і фінансових пільг. 
  Найбільше число техніко-впроваджувальних зон функціонує в США, Японії, Китаї.  У США їх називають технопарками, в Японії - технополісами, в Китаї - зонами розвитку нової і високої технології. p> Найвідоміший у світі і найбільший в США технопарк В«Силікон ВелліВ» (Кремнієва Долина) дає 20% світового виробництва засобів обчислювальної техніки і комп'ютерів.  У ньому зайнято близько 20 тис. працівників.  Всього в США більше 80 подібних зон.  У Японії в рамках спеціальних урядових програм створено два десятки технополісів на базі провідних наукових організацій.  У КНР подібні зони також створюються, як правило, в ході реалізації державних планів з розвитку науки і техніки. У середині 90-х років у Китаї функціонувало понад 50 зон розвитку нової і високої технології.  Характерно, що в азіатських В«нових індустріальних країнахВ» техніко-впроваджувальні зони формуються як інноваційні центри сформованих експортно-виробничих зон, які вже знаходяться в достатній мірі розвитку як експортно-виробничі зони, і їм потрібно переорієнтація на випуск наукомісткої продукції. 
  Сервісні зони являють собою території з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, ...