влі і імпортозаміщуючих виробничих зон. До середини 90-х років у США налічувалося близько 500 зон вільної торгівлі.
До числа найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціальні магазини В«дьюті фріВ» у великих міжнародних аеропортах. З точки зору режиму, вони розглядаються як знаходяться за межами державних кордонів. До зон вільної торгівлі відносяться також і традиційні вільні гавані (порти) з пільговим торговим режимом.
Промислово-виробничі зони відносяться до зон другого покоління. Вони виникли в результаті еволюції торгових зон, коли в них стали ввозити не тільки товар, а й капітал, займатися не тільки торгівлею, а й виробничою діяльністю.
Промислово-виробничі зони створюються на території зі спеціальним митним режимом, де виробляється експортна чи імпортозаміщуюча продукція. Ці зони користуються істотними податковими та фінансовими пільгами. Найбільшого поширення, особливо в країнах, що розвиваються, отримали експортно-виробничі зони (ЕПЗ). Сучасна модель таких зон бере початок від зональної структури, створеної в 1959 р. в ірландському аеропорту Шеннон. Найбільший ефект від таких зон був отриманий в В«нових індустріальних країнахВ».
Логіка освіти експортно-виробничих зон була зумовлена ​​економікою розвиваються країн, коли з середини 60-х років виникла необхідність стимулювання промислового експорту та зайнятості за рахунок припливу іноземних капіталів.
Техніко-впроваджувальні зони відносяться до зон третього покоління (70-80-ті роки). Вони утворюються стихійно або створюються спеціально з державною підтримкою навколо великих наукових центрів. У них концентруються національні та зарубіжні дослідні, проектні, науково-виробничі фірми, що користуються єдиною системою податкових і фінансових пільг.
Найбільше число техніко-впроваджувальних зон функціонує в США, Японії, Китаї. У США їх називають технопарками, в Японії - технополісами, в Китаї - зонами розвитку нової і високої технології. p> Найвідоміший у світі і найбільший в США технопарк В«Силікон ВелліВ» (Кремнієва Долина) дає 20% світового виробництва засобів обчислювальної техніки і комп'ютерів. У ньому зайнято близько 20 тис. працівників. Всього в США більше 80 подібних зон. У Японії в рамках спеціальних урядових програм створено два десятки технополісів на базі провідних наукових організацій. У КНР подібні зони також створюються, як правило, в ході реалізації державних планів з розвитку науки і техніки. У середині 90-х років у Китаї функціонувало понад 50 зон розвитку нової і високої технології. Характерно, що в азіатських В«нових індустріальних країнахВ» техніко-впроваджувальні зони формуються як інноваційні центри сформованих експортно-виробничих зон, які вже знаходяться в достатній мірі розвитку як експортно-виробничі зони, і їм потрібно переорієнтація на випуск наукомісткої продукції.
Сервісні зони являють собою території з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, ...