у вигляді накопичень, що дозволяє забезпечувати збалансованість бюджету держави при високому рівні витрат. Велика увага в фінансовому механізмі приділяється системі державного кредиту, на основі якого проводиться політика дефіцитного фінансування. Держава активно застосовує довгострокові та середньострокові позики. Ринок позикових капіталів стає другим за значенням джерелом доходів бюджету, а дефіцит бюджету використовується для регулювання економіки. p align="justify"> Змінюється система управління фінансами. Замість єдиного органу управління виникає декілька самостійних спеціалізованих органів. Виділяються окремі служби, що займаються плануванням бюджету та бюджетних витрат, їх фінансуванням, контролем за надходженням податків, управлінням державним боргом. p align="justify"> В цілому кейнсіанська регулююча фінансова політика показала свою порівняльну ефективність в індустріально розвинених країнах. У 30-60-х роках XX в. вона забезпечила стабільне економічне зростання, високий рівень зайнятості та ефективну систему фінансування соціальних потреб у більшості цих країн.
У 70-х роках в основу фінансової політики було покладено неоконсервативная стратегія, пов'язана з неокласичним напрямом економічної теорії. Цей різновид фінансової політики не пов'язана з відмовою від регулювання як її мети, але обмежує втручання держави в економіку і соціальну область. Регулювання економіки стає багатоцільовим. Крім економічного зростання та зайнятості держава регулює грошовий обіг, валютний курс, соціальні фактори економіки, структурну перебудову господарства та інші процеси, що знаходяться в кризовому стані. p align="justify"> Фінансовий механізм в цих умовах виходить з необхідності скорочення обсягу перерозподілу національного доходу через фінансову систему, зниження бюджетного дефіциту, стимулювання зростання заощаджень як джерела виробничого інвестування. Важлива роль відводиться податках. Ставиться завдання їх скорочення і зменшення ступеня прогресивності оподаткування. p align="justify"> Планово-директивна фінансова політика застосовувалася в країнах, що використовували адміністративно-командну систему управління економікою. Заснована на державній власності на засоби виробництва, планова система управління дозволяла здійснювати пряме директивне керівництво всіма сферами економіки і соціального життя, в тому числі і фінансами. Мета фінансової політики в цих умовах - забезпечення максимальної концентрації фінансових ресурсів у держави (в першу чергу у центральних органів влади і управління) для їх подальшого перерозподілу у відповідності з основними напрямками державного плану. p align="justify"> Адекватно мети фінансової політики СРСР будувався і фінансовий механізм. Основним завданням фінансового механізму було створення інструментів, за допомогою яких проводиться вилучення всіх невикористаних у відповідності з державним планом фінансових ресурсів. Вилучення коштів вироблялося у державних підприємств, насел...