ою від інших видів підприємницької діяльності), але від його розвитку залежать економічний зростання і рівень соціального розвитку суспільства.  Структурна перебудова економіки не забезпечила необхідних умов для розвитку виробничого підприємництва, тому в Росії воно є найбільш ризиковим заняттям. 
				
				
				
				
			   - Комерційно-торговельна діяльність.   Ця діяльність мобільна, швидко пристосовується до потреб, так як безпосередньо пов'язана з конкретними споживачами.  Вважається, що для розвитку торговельного підприємництва необхідні як мінімум дві основні умови: відносно стійкий попит на продавані товари (тому обов'язково гарне знання ринку) і більш низька закупівельна ціна товарів у виробників, що дозволяє торговцям відшкодувати торгові витрати і отримати необхідний прибуток.  Торгове підприємництво пов'язане з відносно високим рівнем ризику, особливо при організації торгівлі промисловими товарами тривалого користування. 
   - Фінансово-кредитна діяльність.  Це спеціалізована область підприємницької діяльності, характерною особливістю якої є те, що предметом купівлі-продажу виступають цінні папери (акції, облігації), валютні цінності та національні гроші (російський рубль).  Для цілей фінансово-кредитного підприємництва утворюється спеціалізована система організацій: комерційні банки, фінансово-кредитні компанії (фірми), фондові, валютні біржі.  У 1993 році в Росії виробничим підприємництвом було зайнято 4%, фінансовою діяльністю - 3%, комерційної - 93%.  Хто вони?  В основному це були люди, які ставили метою заробити велику кількість грошей будь-яким доступним способом, таких серед нинішніх підприємців близько 80%.  На мій погляд, ті, хто приймає ключові рішення в російському бізнесі - це колишня В«партійно-господарська номенклатура В», яка швидко освоїла нові форми інноваційної поведінки.  При цьому дана категорія підприємців, використовуючи старі неформальні зв'язки, витягує дохід з факторів невизначеності ринкового середовища.  Це підтверджується наступними фактами.  Перші кооперативи (1988 рік) були використані для приватизації партійної, комсомольської та державної власності, планомірного створення структури В«невидимої партійної економікиВ».  У дрібного і середнього підприємця (як об'єкта управління) особливі інтереси, якими маніпулює малочисельний шар еліти.  Згідно з логікою державні органи не можуть бути суб'єктом інноваційного процесу в принципі.  Справа вся в тому, що соціальна сторона підприємництва детермінується владної соціокультурної середовищем російського суспільства.  Воно базується на трансляційної, селекційної і інноваційної функціях.  Згідно з даними тижневика В«ГрошіВ», в 1995 році віце-прем'єр Уряду О. Сосковець В«прокрутивВ» через фірму В«ВолодаряВ» 200 млрд. руб.  (У цінах 1993 року), прокурор м. Подольська пан Хіль - 2,5 млрд. руб. Це державні органи, що використовують В«некласичні ефектиВ» підприємницького поведінки.  Численні спілки, асоціації, агентства, благодійні фонди спец...