100
Тут ? н? коефіцієнт розсіювання, умовно нормований для фіолетового світла (90%).
З даної таблиці ясно видно, що якщо падаючий від Сонця світло спочатку мав однакові інтенсивності всіх кольорів спектру (таке світло ми б сприймали як чисто білий), то після проходження навіть абсолютно чистої атмосфери значна частина блакитних і синіх променів буде розсіяна і забарвить небозвід у відповідний колір, а саме Сонце (в світлі, що) стане при цьому жовтим.
Якщо ми в денний час станемо підніматися вгору і зменшувати тим самим товщину атмосфери над своєю головою, то механізм розсіювання світла буде слабшати, і Сонце буде відновлювати свій первинний білий колір і свою первісну яскравість. Цей ефект В«відбілюванняВ» Сонця і Місяця добре спостерігається при наборі висоти 7-10 км під час типового польоту на літаку. Небосхил при цьому також помітно змінює свій вигляд: вгорі він потемніє і стане набагато більш синім, а внизу, біля землі, навпаки, буде яскравим і блакитно-білястим. p align="justify"> Вид синього неба типовий і високо в горах. У свою чергу космонавти, літаючи повністю за межами атмосфери, милуються одночасно яскраво-білим і пекучим (у присутності ультрафіолету) Сонцем, зірками на абсолютно чорному небі, і яскраво-блакитною планетою Земля внизу. p align="justify"> Увечері, дивлячись з поверхні Землі, товщина атмосферного шару, через який проходять промені Сонця на його заході, значно збільшується, і Сонце близько горизонту з жовтого стає спочатку помаранчевим, а потім і все більш і більш червоним. Товщина рассеивающего шару у нас над головою при цьому, природно, не змінюється, але за рахунок ослаблення загального світлового потоку небосхил, також як при підйомі вгору, темніє і стає синім, а потім на східній, тіньовій стороні горизонту фіолетовим і чорним.
Описане розсіювання світла для частинок, з розмірами /10, з тих пір називається релєєвського або молекулярним. У процесі подальших фізичних досліджень вже в 20 столітті виявилося, що дійсними В«розсіювачамиВ» є навіть не самі молекули газів, а їх дрібні випадкові згущення (флуктуації) за рахунок теплового (броунівського) і турбулентного руху повітря. Теорія флуктуаційного розсіювання світла в атмосфері, яку створили М. Смолуховський і А. Ейнштейн, повністю відповідає і колишнім висновків теорії Релея.
Істотні зміни, однак, починаються в тому випадку, коли відбувається надходження в атмосферу частинок з великими розмірами. Це можуть бути як тверді аерозольні частинки (піщинки, пил, дим, сажа, кристалики льоду), так і рідкі (крапельки води). При збільшенні розміру розсіюють частинок більше, ніж ?/10, розсіяння вже не може вважатися суто релєєвського. Узагальнену теорію аерозольно...