равові явища (позитивного права, пануючого в суспільстві правова ідеологія і юр. практика).
Поняття правової системи ширше ніж поняття система права.
Структура:
вузький см. - елементи: позитивного права, панівна правова ідеологія, юр. практика.
Широкий см. - 3 підсистеми: нормативно-регулятивна (позитивне право, джерела права + законодавство, індивідуально-правові приписи, індивідуально-правові акти), інтелектуально-ідеологічна (правосвідомість, правова наука, юр. наука , юр. освіту, правове виховання), організаційно-діяльнісна (суб'єкти права і правові відносини, самі правові відносини, правотворчість, реалізація та застосування права, тлумачення права, правова поведінка, юр. відповідальність, законність, правопорядок) підсистема. Правову систему окремо від держ. іменують національно правовою системою. Правові сім'ї мають певні подібності.
Критерії виділення ПС: ідеологічні, юр-кі, етнічні, економічні, релігійні (+ спільність джерел, структури та історичні шляхи формування права).
Правова сім'я - сукупність національно правових систем, володіють спільністю джерел, структури та історичні шляхи формування права. Є 4 правові сім'ї: романо-германська, англосаксонська, релігійно-традиційна, соціалістична.
Тип права: формаційний підхід: виділяють - рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний. Виходячи з якостей особливостей права: станове право (азіатський спосіб виробництва, рабовласницьке і феодальне суспільство), формальне право (право буржуазного суспільства), соціальне.
109.Романо германська правова система
Походження, виникло в результаті рецепції римського права. Причини рецепції - економічні, соціально-культурні, благословіння християнської церкви.
Особливості права. норма права - загальне правило поведінки, сформульоване законодавцем. Особливістю цієї норми виступає узагальнений, абстрактний характер. Законодавець формулює її як соціальну модель поведінки, норми мають системно-ієрархічний характер.
Джерела.
. закон.- Приймаються парламентами, володіють вищою юр. силою і поширюється на всю територію держ., на всіх її громадян. закон має пріоритет по зношений до всіх джерел права. закони: конституційні і звичайні. Важливе місце - кодекси, підзаконні акти: декрети, регламенти, інструкції, та ін документи, що видаються виконавчою владою. Частина з них має делеговану природу, і їх значення, роль у правовому регулюванні визначається повноваженнями издавших їх органів. Др. рішення приймаються з ініціативи самих виконавчо-розпорядчих органів,
. звичай,
. судова практика.
Структура. Розподіл права на публічне і приватне.
Публічне право регулювання відносини субординаційні, що базуються на владі і підпорядкуванні, на механізмі примусу зобов'язаних осіб. Домінують імперативні норми, публічного права відносять: конст, уг, адмін, фінанс, мпп, процесуальні галузі, основні інститути трудового права і т.д.
Приватне право опосередковує відносини «горизонтального» типу, відносини між правовими суб'єктами. переважають диспозитивні норми (гражд, сімейних, МПП, о...
