. Державний міністр з політичних питань Судану Газі Салах ед-Дін підкреслив, що суданські і єгипетська влада домовилися надати створеної комісії повну свободу дій і не обмежувати її будь-яким строком з тим, щоб дати їй шанс прийти до остаточного правового вирішення проблеми спірної території.
Поки ж Судан заморозив нефтепоісковие роботи та інші види економічної активності на спірній території, яка стала останнім часом причиною кризи в його відносинах з Єгиптом. p> Проте обстановка в цієї зоні не розрядилася і залишається об'єктом запеклих суперечностей, які постійно підігріваються нестриманістю сторін. Самий останній випадок сплеску негативної активності відзначений влітку поточного року.
Суданський уряд звернулося 1-го липня 1995 в Раду Безпеки ООН з скаргою на Єгипет в зв'язку з прикордонними зіткненнями в районі Халаіба. Один офіцер суданської армії був убитий, семеро поліцейських поранені, і ще тридцять просто роззброєні і вигнані під час проведеної атаки єгипетської армії на розміщені в цій зоні суданські частини.
На думку Хартума, Халаіба, не один десяток років є яблуком розбрату між двома країнами, - суданська територія з суданським населенням. Тому Судан наполягає на тому, щоб Рада Безпеки ООН зажадав виведення єгипетських військ з цього району і негайно вжив заходів для мирного врегулювання спору.
Третій вузол протиріч між Суданом та Єгиптом - це розвиток судано-іранських відносин.
Фінансово-економічна залежність Судану від Ірану накладає певні обмеження на зовнішньополітичний курс суданського уряду, змушує його маневрувати, так як не всі сприймають позитивно це зближення. Особливо негативно ставляться до нього жителі півдня і національно-юніоністськая партія, оскільки це викликає неспокій, що уряд Судану візьме за взірець ісламську конституцію Тегерана. p> Свідченням міцніючих зв'язків між ісламськими режимами в Тегерані і Хартумі є візит до столиці Судану президента Ірану Алі Акбара Хашемі-Рафсанджані в середині Грудень 1991 За підсумками переговорів з генералом Аль-Баширом було підписано торгове угоду, що передбачає поставку до Судану іранської нафти, а також сільськогосподарських машин, енергетичного і медичного устаткування в обмін на рослинну олію, зерно. Але головні аспекти ірано-суданського співробітництва лежать у військовій області, так як у Хартумі проходили переговори про постачання суданському режиму іранської зброї, боєприпасів і бойової техніки. Особливе увага при цьому звертається на висловлювання глави іранського військового відомства про те, що його країна готова надати Хартумського режиму допомогу в придушенні повстанського руху на суданському Півдні, населеному, переважно, християнами.
Єгипет з тривогою стежить за розвитком судано-іранських відносин після візиту до Хартум президента Ірану і появи інформації про встановлення військового співробітництва між цими двома країнами.
Іранський режим має намір зміцнити свої міжнародні позиції і д...