на річках регіону становить близько 15-20%. Таким чином, в багаторічному розрізі надходження вітрової енергії схильне меншою мінливості, ніж гідроенергії річок. br/>В
Рис. 2.1. Середні багаторічні швидкості вітру (м/с) на висоті 10 м від поверхні землі в умовах відкритої рівній місцевості
В
Рис. 2.2. Прирощення середньорічної швидкості вітру ?? при переході від висоти 10 м до висоти H
Річний хід вітру (рис. 2.3.) являє собою сезонне зміна середніх швидкостей вітру. На Кольському півострові найбільш яскраво воно проявляється на північному узбережжі, де різниця між зимовим максимумом і літнім мінімумом швидкостей вітру досягає 5-6 м/с. Отримані криві свідчать, що повсюдно складаються дуже сприятливі передумови для ефективного використання енергії вітру. Максимум швидкостей вітру припадає на холодну пору року і збігається із сезонним піком споживання теплової та електричної енергії. Вельми істотно, що зимовий максимум знаходиться в протифазі з річним стоком річок (рис. 2.3.), Тобто вітрова та гідроенергія вдало доповнюють один одного. Це створює сприятливі умови для їх спільного використання.
В
Рис. 2.3. Річний хід середньомісячних швидкостей вітру на островах (1) і узбережжя (2) Баренцева моря, на узбережжі Білого моря (3) і в Хибинах (4). 1 - метеостанція о. Харлов, 2 - Дальні Зеленці, 3 - Чаваньга, 4 - Центральна
Добовий хід вітру являє собою зміну середніх швидкостей вітру протягом доби. Найбільш чітко він простежується в літній час і мало проявляється взимку. Влітку швидкості вітру в денні години в середньому на 1,5-2,0 м/с вище, ніж вночі. В умовах зниження загального рівня інтенсивності вітру в літній час денний максимум швидкостей вітру є сприятливим для ефективного використання енергії вітру, оскільки саме в денні години, як правило, спостерігається підвищена потреба в енергії з боку споживача. [5]
3.1 Повторюваність швидкостей і напрямків вітру
Повторюваність швидкостей вітру показує, яку частину часу протягом аналізованого періоду дули вітри з тією чи іншою швидкістю. За допомогою цієї характеристики виявляється енергетична цінність вітру, і знаходяться основні енергетичні показники, що визначають ефективність і доцільність використання енергії вітру. У практиці виконання вітроенергетичних розрахунків зазвичай виконується апроксимація (вирівнювання) емпіричної повторюваності швидкостей вітру за допомогою різних аналітичних залежностей. Найбільшого поширення в цьому плані отримало двопараметричного рівняння Вейбулла [2]. Годиться воно і для опису розподілу швидкостей вітру в умовах Кольського півострова. Розрахунки показали, що рівень збіжності емпіричних (фактични...