егіон" Нахтігаль" («Соловей») під керівництвом Романа Шухевича і південний легіон" Роланд". Попередніми умовами їх створіння було те, що ці формування призначалися тільки для боротьби проти більшовиків і не вважалися складовими частинами німецької армії; на мундирах воїни цих легіонів повинні були носити тризубець і йти в бій під синьо-жовтими знаменами.
Керівництво ОУН (р) планувало, що з приходом в Україну ці легіони повинні стати зародком самостійної національної армії. 30 червня 1941, відразу ж після втечі більшовиків, Національні Збори у Львові проголосили Акт відновлення Української Державності. Голова Національного Збору Ярослав Стецько був уповноважений створити Тимчасовий уряд для організації українських владних структур.
Гітлер доручив Гіммлеру терміново ліквідовувати «бандерівську диверсію», створення самостійної Української держави ніяк не входило в плани нацистів.
До Львова прибула команда СД та спецгрупа гестапо для «ліквідації змови українських самостійників». Прем'єру Стецьку було пред'явлено ультиматум: визнати недійсним Акт відновлення Української Держави. Після рішучої відмови Стецька і ще декілька членів уряду було арештовано. Провідник ОУН Бандера був заарештований у Кракові.
Сотні українських патріотів нацисти кинули в концтабори і в'язниці. Почався масовий терор. У концтаборі Освенцим звірячому було замордовано двох братів Степана Бандери - Олексу та Василь.
Коли почалися арешти, обидва українські легіони, «Нахтігаль» і «Роланд», відмовилися підкорятися німецькому військовому командуванню і були розформовані, їх командири - арештовані.
Бандера пробув у концтаборі до кінця 1944 року.
Відчувши на своїй шкірі силу УПА, німці почали тоді шукати в ОУН-УПА союзника проти Москви. У грудні 1944 року Бандеру та кількох членів ОУН-революційної звільнили. Їм запропонували переговори про можливу співпрацю. Першою ж умовою переговорів Бандера поставив вимогу визнання Німеччиною Акту відновлення Української Державності та можливість створення української армії як окремої, незалежної від німецької, збройної сили самостійної держави. Гітлерівці не погодилися визнати незалежність України і прагнули створити пронімецький маріонетковий уряд та українські військові відділи у німецькій армії.
Бандера рішуче відкинув ці пропозиції.
Всі наступні роки життя Бандери аж до трагічної загибелі - час боротьби і великої праці за межами України для її блага в напівлегальних умовах чужинецького середовища.
Після серпня 1943 року від III Надзвичайного Великого Збору ОУН, на якому керівництво перейшло до Бюро Проводу ОУН, і до лютневої 1945 конференції, головою Організації був Роман Шухевич («Тур»). Лютнева конференція обрала новий склад Бюро Проводу (Бандера, Шухевич, Стецько). Степан Бандера знову став керівником ОУН (р), а Роман Шухевич - його заступником і головою Проводу в Україні. Провід ОУН вирішив, що у зв'язку з московсько-більшовицькою окупацією України і несприятливою міжнародною ситуацією, провідник ОУН мусить постійно перебувати за кордоном. Бандера, іменем якого назвали національно-визвольний рух проти окупації України, був небезпечний для Москви. Потужна ідеологічна і каральна машина була запущена в хід. У лютому 1946 року, виступаючи від імені УРСР на сесії Генеральної Асамблеї ООН у Лондоні, Микола Бажан домагався від західних держав видачі великої кількості українських політиків у вигнанні і в першу ч...
