національному ринку відбувається скорочення експорту і зростання імпорту. Платіжний баланс країни ставати негативним. Для покриття дефіциту платіжного балансу державі доводиться використовувати золотовалютні резерви, а потім, коли ці резерви вичерпані, девальвувати національну валюту.
По-сьоме, важливим наслідком інфляції є перерозподіл доходу. З ростом цін знижується життєвий рівень основної маси населення внаслідок скорочення їх реальних доходів. Однак різні соціальні групи в різній мірі несуть втрати від інфляції. У першу чергу від зростання цін страждають особи, які отримують фіксовані доходи, - пенсіонери, студенти, безробітні. Значні втрати несуть майже всі особи, зайняті в бюджетній сфері. Заробітна плата, особливо працівників освіти, науки, культури тощо, завжди зростає повільніше, ніж ціни. У результаті скорочується їх мотивація до праці. Відбувається переміщення робочої сили з цих соціально важливих сфер у більш дохідні сектора економіки.
Особи з нефіксованими доходами можуть виграти від інфляції, оскільки у цієї категорії збільшення номінального доходу може випереджати зростання цін. Крім того, більш забезпечені верстви суспільства мають більші можливості в справі збереження своїх заощаджень і доходів шляхом придбання нерухомості, іноземної валюти, предметів мистецтва, цінних паперів.
В цілому висока інфляція знижує реальні можливості ефективного функціонування національної економіки, погіршуючи умови життя більшої частини населення країни, поглиблює майнова нерівність між людьми і підсилює соціальну напруженість у суспільстві. [10, с. 126-131]
. Макроекономічне регулювання інфляції з позиції фіскального та грошово кредитного методів
Інфляція є неминучою і дуже небезпечною в силу її соціально-економічних наслідків для економіки, що породжує необхідність здійснення програм державних антиінфляційних заходів, проведення антиінфляційної політики.
Антиінфляційна політика - система заходів впливу на ціни і зайнятість через встановлення орієнтирів заробітної плати і цін, контролю за ними, податкову політику, регулювання грошової маси. Це державне регулювання інфляції і підтримка її на помірному рівні, спрямоване на формування умов найменш болючого пристосування до неї населення, або на вироблення системи заходів, здатних протидіяти інфляції. [3, с. 194-195]
До основних методів антиінфляційної політики належать:
- зростання виробництва і насичення ринку товарами;
обмеження емісії грошей;
подолання дефіциту державного бюджету;
стимулювання нагромаджень та інвестицій;
проведення про грунтованій кредитної політики;
скорочення ставок податків;
проведення приватизації та стимулювання розвитку середнього та малого бізнесу;
збільшення безподаткового обліку;
широке впровадження електронної системи розрахунків;
скорочення бартерних операцій;
регулювання валютного курсу;
розвиток ринку цінних паперів;
придушення інфляційних очікувань населення;
проведення грошових реформ конфі...