спрямованості. Основне завдання даної теорії полягає в наступне: доцільно ввести прогресивне оподаткування з метою кардинальної зміни в розподілі національного багатства. Теорія соціально-політичної спрямованості характеризує введення прогресивного оподаткування виходячи з інтересів буржуазії, так як вона повинна рятувати за введення прогресивного оподаткування, оскільки воно дозволяє обмежувати приріст їхніх доходів і як наслідок падіння норм прибутку на капітал. Даної теорії в якійсь мірі дотримувався у своїх судженнях мислитель Томас Гоббс [44, с. 36]. Не менш цікаві ще дві приватні теорії, а саме теорія загального відплати і теорія спеціального відплати. В основі першої лежить ідея переваги прогресивного оподаткування, орієнтувавкраїну діяльність держави на користь забезпечених верств населення і необхідності відповідного відплати з їхнього боку. Друга аргументує необхідність прогресії в прямих податках як якоїсь компенсації за неможливість її встановлення в непрямих податках. До прихильників цих теорій можна віднести відомого німецького статистика Ернста Енгеля. Отже, у багатьох залишки в бюджеті на задоволення необхідних потреб більше не тільки абсолютно, але і відносно. Тим часом у бідних нічого не залишається на задоволення культурних потреб, не кажучи про неповне задоволення фізіологічних потреб. На підставі закону Енгеля прийшли до висновку, що «треба брати там, де є великі надлишки». Джон Стюарт Мілль сформулював теорію рівності жертви, в якій він обгрунтував принцип прогресивного оподаткування. Він вважав, що кожен громадянин зобов'язаний доставляти державі певну частку свого доходу, у вигляді якій він приносив би жертву, рівну жертві інших громадян, з таким розрахунком, щоб по сплаті податку громадяни залишалися в тому ж самому господарському становищі, в якому вони були раніше, до сплати. Це і є критерій відносної рівності, в силу якого нормою оподаткування стає принцип, що податок повинен представляти для кожного громадянина одну і ту ж цінність, то есть однакову жертву. Німецький економіст Адольф Вагнер є ідеологом соціально-політичного спрямування, яке в прогресивному оподаткуванні бачило засіб нівелювання майнової нерівності. Фактично прогресивне обкладання увійшло в практику під тиском робітничого класу і аграріїв. Розбіжність у поглядах на пропорційне і прогресивне обкладання пояснюється не тільки класової приналежністю їх представників, але і змістом поняття платоспроможності. Представники пропорційного обкладання під платоспроможністю розуміли дохід і майно платника податку, прихильники прогресивного оподаткування - таку здатність сплати, яка порівнюється, з одного боку, з доходах і майновим станом, а з іншого - з позбавленням і жертвою, яка повинна бути однаковою для всіх платників. Отже, А. Вагнер вважає, що держава при оподаткуванні має переслідувати не тільки фіскальні, а й соціально-політичні цілі, пом'якшувати нерівність, впливати певним чином на розподіл майна і доходів [36, с. 63]. Аналізуючи думки вищеперелічених вчених-економістів, важливо відзначити, що прогресивне оподаткування буде корисним для економіки країни тільки в тому випадку, якщо не перетворитися на конфіскацію доходів населення. Для більш повного відображення інформації з даного питання, необхідно відзначити і критику прогресивних ставок деякими вченими. Так, сучасні ліберальні економісти переконані, що прогресивний прибутковий податок уповільнює економічний розвиток. Сучасна ліберальна критика прогресивного податку вибудовується за кількома напрямками. По-перше, ліберали вважають, що прогресивне оподаткування неприйнятно, оскільки воно різко збільшує кількість способів ухилення від податків. По-друге, теоретики лібералізму переконані, що прогресивний податок заважає не стільки багатим, скільки збагачуються. Іншими словами, мова йде про те, що прогресивний податок заважає економічній ініціативі, що в кінцевому підсумку обертається уповільненням економічного розвитку. Висловлені одночасно, ці два аргументи очевидно суперечать один одному. Дійсно, або прогресивний податок сприяє відходу від податків і, таким чином, збільшує економічну активність, або він їй перешкоджає і веде до стагнації. Що стосується регресивного оподаткування, то його дослідження як зарубіжними, так і російськими вченими зводилося переважно до поняття і визначення терміну «регресія». При цьому економісти багатьох країн виділяють всього одну основну позитивну рису регресивного оподаткування, а саме - результатом даного виду оподаткування за певних обставин може бути абсолютне підвищення збирання податків. Якщо звернутися до історії податкової системи в Росії, можна простежити негативну тенденцію введення регресивного оподаткування. Так, особливістю непрямого оподаткування є - регресивний характер - чим менше дохід, тим більшу його частину займає податок. Не варто забувати, що саме непрямі податки викликали найбільше невдоволення, на зразок знаменитих «соляних бунтів».
Підводячи підсум...