их коштів, нерозвиненість системи кредитування малих підприємств, відсутності цілісної державної політики в галузі малого інноваційного підприємництва та ін. [1, с. 25].
В умовах кризового стану економіки державна допомога повинна вести до відновлення довготривалої життєздатності підприємств і галузей шляхом вирішення проблем, а не тільки шляхом нормативно-правового підтримки статус-кво. Держава, поки ще є найбільшим акціонером низки ключових підприємств, має відігравати в їх долі більш істотну роль.
У галузевих і регіональних програмах демонополізації передбачається зробити упор на розробку і реалізацію цільових проектів регулювання бар'єрів входу на товарні ринки, т. е. на економічних, технічних, організаційних і правових умовах, що перешкоджають чи утруднюють створення і ведення бізнесу на аналізованому ринку. Причому мова йде про тих ринках і по відношенню до тих бар'єрам, які найбільше впливають на розвиток конкуренції [8, с. 14].
Разом з тим перехід від монопольного стану економіки можливий лише за найпотужнішою державну підтримку і опіку нового бізнесу, особливо малого та середнього. Ці функції держава повинна здійснювати за наступними напрямками:
виділення бюджетних коштів та залучення приватних інвестицій у сферу малого та середнього бізнесу, у тому числі в розвиток його інфраструктури;
збереження для малих підприємств діючої системи пільгового оподаткування;
зниження адміністративних бар'єрів входу, особливо з боку місцевої адміністрації;
інформування та просвіта підприємців, у тому числі і правове, з метою формування у них навичок грамотної поведінки в ринкових умовах;
захист підприємців від злочинних посягань.
Останнім часом при виборі моделі державного регулювання все частіше схиляються до того, що визначальним моментом тут повинна бути не величина державної участі в економічних перетвореннях (ясно, що воно має бути масштабним і активним), а його зміст.
І полягає воно в наступному:
) розробка законодавства, що створює умови, гарантії і стимули для підприємництва, конкуренції та структурної перебудови;
) жорсткий контроль за виконанням законодавства;
) формування та перерозподіл фінансових потоків;
) розподіл на конкурентній основі забезпеченого ресурсами держзамовлення;
) адресні соціальні гарантії окремим категоріям населення;
) інвестиційна активність (як гаранта) на рівні, необхідному для залучення приватних капіталовкладень.
Сьогодні перераховані функції здійснюються занадто слабко, щоб говорити про досягнення відповідних цілей. Тому сучасним російським підприємствам при виробленні власних стратегій конкуренції доводиться враховувати недосконалість законодавчої бази підприємництва, нелогічні і суперечливі дії державних органів і з великим ступенем обережності розраховувати на державну допомогу і підтримку.
Регули?? ование розвитку бізнесу здійснюється Федеральним Законом ФЗ - 209. Крім того, існують інші федеральні закони та нормативи суб'єктів Росії та органів місцевого самоврядування [4, с. 22].
Будь-яка з програм має певний період дії, затверджений бюджет, а найголовніше - чіткі напрямки дій підтримки бізнесу. Приміром, за допомогою державних програм підтримки бізнесу можна отримати деяку суму компенсації на оновлення технологій і матеріалів, провести рекламну кампанію або взяти участь у тематичній виставці.
Муніципальні та державні фонди в даний час є чинними більш ніж в 70 російських регіонах. Їх мета - проведення експертизи підприємницьких проектів, їх фінансова підтримка, фінансування регіональних програм підтримки.
Сприяння в кредитуванні забезпечують фонди поруки та гарантійні фонди. В даному випадку надається гарантія за банківським кредитом, також здійснюється поручительство (запросити яке можна безпосередньо в банку). Крім того, фонди надають поручительство по лізинговими договорами.
Бізнес-інкубатори пропонують малим підприємствам розміщення на своїй території, при цьому організація користується певними пільгами (офісними та консалтинговими послугами, доступної орендою приміщення). На сьогоднішній день в країні налічується 50 таких бізнес-інкубаторів. Вони можуть виступати самостійно або ж у складі Техноцентр і технопарків (створених на базі ВНЗ).
За підвищення кваліфікації керівників і безпосередньо персоналу підприємств малого бізнесу, їх навчання і перепідготовку відповідають бізнес-школи. У категорію учнів входить не тільки керівництво та співробітники компаній, але і учні старш...