обраними групами підприємств і організацій, здатним до відносно швидкої реорганізації, модернізації або переорієнтації виробництва.  
 Опора виключно на ринкові механізми селекції життєдіяльних підприємств і структурних змін у національній економіці вже дала руйнівні наслідки. 
  Селективна структурна політика являє собою загальні контури і внутрішню структуру найбільш нових організаційних форм управління і регулювання окремих сфер господарської діяльності у вигляді акціонерних та холдингових компаній, міжгалузевих і міжрегіональних асоціацій, фінансово-промислових груп, банківських союзів, спільних підприємств.  Іншим механізмом реалізації селективної структурної політики держави є фінансово-кредитна, грошове та податкове регулювання.  Незважаючи на те, що дана система регулювання більш наближена і повніше вписується в загальний ринковий механізм впливу на загальну економічну ситуацію в країні, вона відкриває широкі можливості виборчого маніпулювання такими економічними інструментами, як облікові ставки, рестриктивна або експансіоністська кредитна політика, податкові ставки і податкові пільги, не кажучи вже про прискорену амортизаційної політики, індексації амортизаційних відрахувань, регулюванні цін, системі преференцій і обмежень для іноземного капіталу, здійсненні послідовною і гнучкою митної політики. 
				
				
				
				
			  Якщо виходити з того, що здійснення структурних зрушень в економіці - це завдання довгострокового періоду, то структурна політика повинна враховувати і виходити з забезпечення процесу суспільного відтворення, в якому чітко проглядаються контури укрупненої моделі міжгалузевого балансу і міжрегіонального економічного рівноваги.  У зв'язку з цим доцільно проводити розмежування між пріоритетними напрямками розвитку національної економіки та структурними перетвореннями в ній.  Звичайно, це не означає їх протиставлення один одному, але, підкреслюючи їх взаємозв'язок і певне єдність, необхідно пам'ятати про їх розходженні. 
  Виділення пріоритетних напрямів розвитку економіки - це скоріше економічна політика, зорієнтована на вирішення виникаючих поточних проблем. Отже, вона має в своєму складі заходи більшою мірою середньо- і короткострокового характеру.  Завдання полягає у прийнятті екстрених та невідкладних заходів впливу на господарюючі суб'єкти шляхом створення сприятливою чи несприятливої вЂ‹вЂ‹ринкової, фінансово-кредитної середовища у відповідних сферах, щоб домогтися в них поліпшення становища. 
  Коли мова йде про структурній перебудові народного господарства такого унікального держави, як Росія, необхідно домогтися більш ефективної взаємодії формованих галузевих і регіональних ланок російської економіки.  Суть структурної політики - сформувати оптимальну структуру народногосподарського комплексу, щоб найбільш ефективно використовувати наявні в розпорядженні суспільства ресурси.  Тому структурну політику необхідно віднести до всеосяжного макроекономічному заходу, тоді як пріоритетні напрямки ро...