ачальним чинником розвитку російського Інтернету, на відміну від Європи і Америки, стала активність великих медіа-та політичних структур, а НЕ комерційних організацій. У ці роки в Росії відбувався процес освоєння Інтернету в якості засобу політичної комунікації. p> Сучасний етап розвитку Інтернету в Росії почався в 1996 році і триває по теперішній час. Цей етап характеризується поступовим поширенням мережі по території країни і зменшенням частки Москви і С.-Петербурга в структурі користувачів. Інтернет вже активно використовується різними суб'єктами російського політичного життя в інформаційних війнах, під час парламентських і президентських виборів, а також в ході здійснення міжнародної інформаційної політики. p> Вплив Інтернет на суспільство все більш посилюється, сприяючи розкладанню традиційних форм соціально-класової та етнонаціональної солідарності, ліквідуючи посередництво соціально-політичних інститутів національного рівня (партії, СМК та ін) Інтернет створює інформаційне простір безпосереднього спілкування для індивідів і груп людей у ​​сфері політики, створюючи механізми справжнього політичного діалогу в суспільстві та розширенню політичної участі. p> Типологія форм політичної участі через Інтернет представлена за аналогією з традиційними підходами, де виділяється конвенціональні і неконвенціональні форми. Відповідно до цієї типологією можна виділити такі форми політичної участі допомогою телекомунікаційних мереж:
1. створення та тиражування політичної інформації в рамках персонального контенту (блоги, чати, форуми, сайти) і розсилки її політичним прихильникам, СМК, на адресу політичних партій та органів державної влади; p> 2. участь у блогах, чатах, форумах і телеконференціях політичних партій, некомерційних організацій (в частині політичних питань), представників державної влади, політичних лідерів, депутатів;
3. участь в інтернет-голосуваннях, референдумах, соціологічних опитуваннях;
4. участь у виробленні політичних програм, законодавчих ініціатив, проектів політичних рішень та інших;
5. участь у віртуальних з'їздах партій;
6. організація дій своїх прихильників для реалізації у вигляді реальних політичних дій (мітинг протесту чи підтримки, подача петицій, страйки, політичні акції та інше)
Поява Інтернету породило безліч надій на формування більш досконалого ладу, в якому доступність інформації поступово скоротить соціальна нерівність, функції держави виявляться зведені до мінімуму, а підконтрольність владних інститутів суспільству різко зросте. Надалі по міру розвитку нових комунікацій рівень оптимізму помітно знизився. Серед причин зростаючого скептицизму можна виділити проблему В«цифрової нерівностіВ», а також усвідомлення можливості використання нових технологій для розширення контролю держави над своїми громадянами. Однак сприйняття Інтернету як засоби побудови принципово нового порядку, що відкриває перед суспільством безліч перспектив і дає надію...