му можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.  
 Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай і Сіверський Донець.  Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутної матеріальної шкоди.  Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше.  У зоні затоплення можуть опинитися і хімічно небезпечні об'єкти. 
  У 1998 році в результаті сильних дощів і підвищення рівня грунтових вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях.  У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах. 
   Природничі пожежі .  Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових і торф'яних пожеж різко зростає. 
  Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини і в результаті дії деяких природних факторів.  Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) і своя необережність (вогнища, недопалки, сірники).  Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі.  При цьому виникає велика загроза населеним пунктам, життя людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям. 
  Найбільш небезпечними бувають жаркі і сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%. 
				
				
				
				
			  Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню і розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: 
  низові (або низинні); 
  верхові (або повальні); 
  підземні (торф'яні або грунтові) і пожежі дуплистих дерев. 
  Найбільш поширені низові пожежі, частка яких складає близько 80% всіх випадків можливих пожеж. 
  Низові (низинні) пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надпочвенного покриву (моху, лишайника, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, хмизу, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на грунті або на невеликій висоті (Півтора-два метри).  Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика - сто - двісті метрів за годину, а при сильному вітрі - до кілометра в рівнинній місцевості та від одного до трьох кілометрів. 
  Верхові лісові пожежі розвиваються з низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надпочвенного покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняку.  Можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев.  Але без супроводу низинного пожежі вони довго продовжуватися не можуть.  При верхових пожежах виділяється багато тепла.  Висота полум'я при цьому...