му можливе затоплення не тільки 10-70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.
Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай і Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутної матеріальної шкоди. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитися і хімічно небезпечні об'єкти.
У 1998 році в результаті сильних дощів і підвищення рівня грунтових вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах.
Природничі пожежі . Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових і торф'яних пожеж різко зростає.
Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини і в результаті дії деяких природних факторів. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) і своя необережність (вогнища, недопалки, сірники). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому виникає велика загроза населеним пунктам, життя людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.
Найбільш небезпечними бувають жаркі і сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30-40%.
Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню і розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж:
низові (або низинні);
верхові (або повальні);
підземні (торф'яні або грунтові) і пожежі дуплистих дерев.
Найбільш поширені низові пожежі, частка яких складає близько 80% всіх випадків можливих пожеж.
Низові (низинні) пожежі розвиваються в результаті згоряння хвойного підліску, живого надпочвенного покриву (моху, лишайника, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, хмизу, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на грунті або на невеликій висоті (Півтора-два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика - сто - двісті метрів за годину, а при сильному вітрі - до кілометра в рівнинній місцевості та від одного до трьох кілометрів.
Верхові лісові пожежі розвиваються з низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надпочвенного покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняку. Можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинного пожежі вони довго продовжуватися не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому...