м правом галузей було передбачено, що сімейні, трудові, земельні та колгоспні відносини регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним та колгоспним законодавством [41, ст. 2; 42, ст. 2]. Це положення перегукувалася з нормами цивільних кодексів 20-х років XX століття, зокрема до ст. 3 Цивільного кодексу УРСР 1923 р., де також закріплювалося правило про регулювання цих відносин поза рамками цивільного законодавства. По суті, перенесення цих норм у кодифіковані акти 60-х рр.. XX століття означав відсутність чітких критеріїв відмежування цивільного права від суміжних галузей. p align="justify"> Ще одним моментом, важливим для виявлення предмета цивільно-правового регулювання, була наукова розробка теорії особистих прав. До середини 50-х років XX століття її результатом стала поява терміна В«особисті немайнові відносиниВ», під якими розумілися такі суспільні відносини, в яких виражається індивідуальність особистості (колективів людей) та її морально-політична оцінка з боку соціалістичного суспільства [3, с. 239; 43, с. 129]. Традиційним була думка про те, що цивільне право регулює тільки майнові й ті особисті немайнові відносини, які пов'язані з майновими відносинами. До особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими відносинами, вважалося можливим застосування тільки заходів цивільно-правової охорони (захисту) [34, с. 28; 3, с. 88; 44, с. 24-25; 45, с. 10]. У цей же період набирає силу інша точка зору (Е.А. Флейшиц, А.А. Маковський, Ю.К. Толстой, В.Ф. Чигир та інші), згідно з якою цивільне право не тільки захищає, але і регулює зазначені відносини [46, с. 88-90; 47, с. 7; 48, с. 8]. При цьому, на відміну від М.М. Агаркова, що обмежує коло особистих немайнових прав лише тими, які передбачені цивільним законодавством, Е.А. Флейшиц пропонувала залишити цей перелік відкритим [2, с. 20]. p align="justify"> Своєрідним підсумком науково-теоретичних розбіжностей стала відмова законодавця від включення в Основи і республіканські кодекси окремого розділу, присвяченого особистим немайновим правам, і в той же час, легальне введення особистих немайнових відносин у сферу цивільно-правового регулювання, правда тільки в передбачених законом випадках [41, ст. 1; 42, ст. 1]. Таким чином, поступово в радянському цивільному праві набирає силу тенденція розширення цивільно-правової охорони прав громадян. Ця тенденція до справжнього моменту отримала своє найбільше вираження у Цивільному кодексі Республіки Білорусь 1998 року, зокрема у главі 8 В«Нематеріальні блага та їх захистВ». p align="justify"> Таким чином, проведене дослідження дозволило простежити процес розвитку науково-теоретичних уявлень про межі цивільно-правового регулювання суспільних відносин, взаємозв'язок цих уявлень з результатами, досягнутими в ході кодифікації цивільного законодавства УРСР в 60-ті роки, і зробити, вперше в історико-правовій науці, деякі висновки.
Наукову основу кодифікації цивільного законодавства в СРСР,...