на майбутнє країни. Найстарша до того часу Сербська радикальна партія представляла інтереси політичної еліти старої, довоєнної Сербії і стояла на великодержавних позиціях. Сербська демократична партія була створена в 1919 році представниками сербського населення, що проживало на колишніх територіях Австро-Угорщини, і мала свій погляд на майбутнє устрій країни, який, проте, був тільки варіантом великосербського устремлінь. Представники Хорватії і Словенії вимагали автономії у складі єдиної Югославії. Висловлювалися навіть ідеї створення федеративної держави під владою династії Карагеоргієвичів. Хорватська селянська партія і компартія виступали за республіканську форму правління. p align="justify"> Наявність таких різних позицій з такого принципового питання, як майбутнє устрій країни, очевидно, вимагало тривалої дискусії і терплячого пошуку компромісу хоча б між головними політичними силами. Але не таких поглядів дотримувалися в Белграді і не так дивилися на долю Югославії великі держави. p align="justify"> У результаті робота Установчих зборів зайшла в глухий кут. Останньою краплею стала пропозиція уряду прийняти колективну клятву на вірність королю Олександру Карагеоргієвичів. Перед голосуванням тексту клятви прихильники республіканської форми правління - депутати від Хорватської селянської партії Степана Радича і Комуністичної партії - на знак протесту демонстративно покинули зал засідань. p align="justify"> В умовах бойкоту з боку лівої опозиції уряду вдалося провести через Установчі збори свій проект конституції. Вона була прийнята 28 червня 1921 року, в пам'ятний для сербів "Видів дано" - день битви на Косовому полі, і тому отримала назву "Відовданской конституції". p align="justify"> Нова конституція узаконювала нерівноправне становище народів королівства в унітарній державі. Сербська меншина ставало панівною нацією. Права несербів, які складали майже 60% населення країни, повністю ігнорувалися, конституційно закріплювалося нерівноправне становище Македонії та Чорногорії. Країна штучно поділялася на 33 адміністративно-територіальних одиниці без урахування їх національного складу, в кожну з яких король призначав губернатора (жупана). Ніяких органів місцевого національного самоврядування не передбачалося. p align="justify"> Подібна конституція, ймовірно, була б доречна в державі, де основна нація становила хоча б половину його населення. Для Югославії ж ця узаконена дискримінація більшості населення фактично вирішувати наперед швидкий і неминучий розпад країни. Більше того, Відовданская конституція дискредитувала ідею єдиної слов'янської держави на Балканах, тобто йшла врозріз з принципами слов'янської єдності і тим самим мала яскраво виражену антислов'янську спрямованість. На цьому безспірному факт активно спекулювали хорватські націоналісти, чия пропаганда наполегливо впроваджувала у свідомість хорватів думка про те, що Відовданская конституція і сама Югославія нав'язані хорватам іноземними державами вик...