на майбутнє країни.  Найстарша до того часу Сербська радикальна партія представляла інтереси політичної еліти старої, довоєнної Сербії і стояла на великодержавних позиціях.  Сербська демократична партія була створена в 1919 році представниками сербського населення, що проживало на колишніх територіях Австро-Угорщини, і мала свій погляд на майбутнє устрій країни, який, проте, був тільки варіантом великосербського устремлінь.  Представники Хорватії і Словенії вимагали автономії у складі єдиної Югославії.  Висловлювалися навіть ідеї створення федеративної держави під владою династії Карагеоргієвичів.  Хорватська селянська партія і компартія виступали за республіканську форму правління. p align="justify"> Наявність таких різних позицій з такого принципового питання, як майбутнє устрій країни, очевидно, вимагало тривалої дискусії і терплячого пошуку компромісу хоча б між головними політичними силами.  Але не таких поглядів дотримувалися в Белграді і не так дивилися на долю Югославії великі держави. p align="justify"> У результаті робота Установчих зборів зайшла в глухий кут.  Останньою краплею стала пропозиція уряду прийняти колективну клятву на вірність королю Олександру Карагеоргієвичів.  Перед голосуванням тексту клятви прихильники республіканської форми правління - депутати від Хорватської селянської партії Степана Радича і Комуністичної партії - на знак протесту демонстративно покинули зал засідань. p align="justify"> В умовах бойкоту з боку лівої опозиції уряду вдалося провести через Установчі збори свій проект конституції.  Вона була прийнята 28 червня 1921 року, в пам'ятний для сербів "Видів дано" - день битви на Косовому полі, і тому отримала назву "Відовданской конституції". p align="justify"> Нова конституція узаконювала нерівноправне становище народів королівства в унітарній державі.  Сербська меншина ставало панівною нацією.  Права несербів, які складали майже 60% населення країни, повністю ігнорувалися, конституційно закріплювалося нерівноправне становище Македонії та Чорногорії.  Країна штучно поділялася на 33 адміністративно-територіальних одиниці без урахування їх національного складу, в кожну з яких король призначав губернатора (жупана).  Ніяких органів місцевого національного самоврядування не передбачалося. p align="justify"> Подібна конституція, ймовірно, була б доречна в державі, де основна нація становила хоча б половину його населення.  Для Югославії ж ця узаконена дискримінація більшості населення фактично вирішувати наперед швидкий і неминучий розпад країни.  Більше того, Відовданская конституція дискредитувала ідею єдиної слов'янської держави на Балканах, тобто йшла врозріз з принципами слов'янської єдності і тим самим мала яскраво виражену антислов'янську спрямованість.  На цьому безспірному факт активно спекулювали хорватські націоналісти, чия пропаганда наполегливо впроваджувала у свідомість хорватів думка про те, що Відовданская конституція і сама Югославія нав'язані хорватам іноземними державами вик...