З них більше 500 чоловік отримують понад 8,7 мілізіверта на рік. Близько шістдесяти отримують річну дозу, що перевищує 17 мілізівертів, що в 50 разів більше середньої річної дози зовнішнього опромінення від земних джерел радіації.
Ці території в Бразилії й Індії є найбільш добре вивченими «гарячими точками» нашої планети. Але в Ірані, наприклад в районі містечка Рам-сер, де б'ють ключі, багаті радієм, були зареєстровані рівні радіації до 400 мілізіверт на рік. Відомі й інші місця на земній кулі з високим рівнем радіації, наприклад у Франції, Нігерії, на Мадагаскарі.
За підрахунками НКДАР ООН середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина одержує за рік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350 мікрозівертів, тобто трохи більше середньої індивідуальної дози опромінення через радіаційного фону, створюваного космічними променями на рівні моря [9].
4.3 Внутрішнє опромінення
В середньому приблизно 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації, надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою і повітрям.
Зовсім невелика частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи типу вуглецю - 14 і тритію, які утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. В середньому людина одержує близько 180 мікрозівертів на рік за рахунок калію - 40, який засвоюється організмом разом з нерадіоактивними ізотопами калію, необхідними для життєдіяльності організму. Однак значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного ряду урану - 238 і в меншій мірі від радіонуклідів ряду торію - 232.
Деякі з них, наприклад нукліди. свинцю - 210 і полонію - 210, надходять в організм з їжею. Вони концентруються в рибі і молюсках, тому люди, що споживають багато риби та інших дарів моря, можуть одержати відносно високі дози опромінення.
Перш ніж потрапити в організм людини, радіоактивні речовини, як і в розглянутих вище випадках, проходять по складних маршрутах у навколишньому середовищі, і це доводиться враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від якого-небудь джерела.
.4 Радон
Лише недавно вчені зрозуміли, що найбільш вагомим із усіх природних джерел радіації є невидимий, не має смаку і запаху важкий газ (у 7,5 рази важчий за повітря) радон. Згідно поточній оцінці НКДАР ООН, радон разом зі своїми дочірніми продуктами радіоактивного розпаду відповідальний приблизно за 3/4 річної індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення, одержуваної населенням від земних джерел радіації, і приблизно за половину цієї дози від усіх природних джерел радіації. Велику частину цієї дози людина отримує від радіонуклідів, що потрапляють в її організм разом з повітрям, особливо в непровітрюваних приміщеннях.
У природі радон зустрічається в двох основних формах: у вигляді радону - 222, члена радіоактивного ряду, утвореного продуктами розпаду урану - 238, і у вигляді радону - 220, члена радіоактивного ряду торію - 232. Мабуть, радон - 222 приблизно в 20 разів важливіше, ніж радон - 220 (мається на увазі внесок у сумарну дозу опромінення), однак для зручності обидва ізотопу надалі будуть розглядатися разом і називатися просто радоном. Взагалі кажучи, велика частина опромінення виходить від дочірніх продуктів розпаду радону,...
