танням федерального бюджету, управління доходами і витратами.
Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесків до бюджету всіх обов'язкових платежів покладено у відповідності з Податковим Кодексом [2] на Федеральну податкову службу (ФПС) і її органи.
Зв дотриманням податкового законодавства при перетині товарами кордону РФ, відповідно до Митного Кодексу [3], здійснює митна служба (ФМС)
Для здійснення контролю над виконанням федерального бюджету федеральні збори утворює рахункову палату, склад і порядок діяльності якої визначається федеральним законодавством. Рахункова палата, здійснює свою діяльність відповідно до Федерального Закону «Про Рахункову палату Російської Федерації» 5 квітня 2013 № 41-ФЗ [5], незалежна від уряду і підзвітна федеральним зборам. Очолює її голова, який призначається Державною Думою на 6 років [10, с. 7].
Таким чином, розвиток ринкової економіки у вирішальній мірі залежить від функціонування фінансової системи, її вплив на реальну економіку визначається насамперед ефективністю державного регулювання фінансів.
У кожному суспільстві держава використовує фінанси для здійснення своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливу роль у реалізації поставлених цілей відіграє фінансова політика. У процесі її вироблення і втілення в життя забезпечуються умови виконання завдань, що стоять перед суспільством; вона виступає активним знаряддям впливу на економічні процеси.
3. СУТНІСТЬ І КОНЦЕПЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
3.1 Сутність державної фінансової політики
Більшість своїх функцій сучасна держава реалізує шляхом формування економічної політики та її стрижневою основи - фінансової політики [13, с. 178].
Фінансова політика є ядром економічної політики держави і відображає усі його фінансові взаємовідносини з громадськими інститутами та громадянами. При плануванні фінансової політики держава повинна виходити знеобхідності забезпечення фінансової та соціальної стабільності. Передбачуваність фінансової політики - ключовий чинник загальної макроекономічної стійкості.
Ряд авторів визначає фінансову політику як сукупність державних заходів щодо використання фінансових відносин для виконання державою своїх функцій. У цьому визначенні вводиться дуже невизначений, без окреслених меж термін державні заходи .
Фінансова політика держави як частина (підсистема) економічної політики держави являє собою сукупність бюджетно-податкових, інших фінансових інструментів та інститутів державної фінансової влади, які мають відповідно до законодавством повноваженнями щодо формування та використання фінансових ресурсів держави відповідно зі стратегічними і тактичними цілями державної економічної політики. У цьому визначенні принципово важливо підкреслити єдність двох механізмів фінансової політики - інструментів і фінансових інститутів державної влади. Ця єдність виявляється в тому, що будь-який фінансовий інструмент приводиться в дію, живе у фінансовому житті країни лише за умови, якщо його технологія практичного використання формується в державно-фінансових інститутах (Мінфін, Мінекономіки, Федеральна комісія з валютного контролю, Пенсійний фонд і т.д.).
Важливою компонентою наведеного визначення є положення, що фінансова політика - це органічна частина економічної політики і тому є цільову спрямованість. У будь-якого фінансового інструменту - будь то бюджет, податкові ставки, пільги, фонди і т.д.- Існує зв'язок з цілями економічної політики та її соціальною спрямованістю. На практиці це може бути формальний зв'язок, що не дає результатів. У цьому випадку або інструменти, наприклад ставки оподаткування, відводять частина економіки, ВВП і доходів в тіньову зону, або інститут фінансової влади (податкова служба) НЕ налагодив технологію збору податків. Найчастіше низька ефективність фінансових інструментів пов'язана як з низькою отлаженностью цих інструментів, так і з поганою організацією функціонування фінансових інститутів державної влади [14, с. 216].
При класифікації фінансової політики, її стрижневих елементів можна виділити наступні критерії.
1. Головний критерій - роль фінансів в економіці і їх співвідношення з фізичної економікою, матеріальним виробництвом і послугами нефінансового характеру.
2. Другим субстанціональним критерієм є базисна категорія, що визначає структуру фінансового механізму, його діючі елементи (прибуток, чистий дохід, валовий продукт і т.д.).
3. Третім критерієм є роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку. Тут можливі різні сценарії. Перший історичний сценарій: функціональна...