ення з обігу відповідної частини грошової маси. Цей напрямок грошово-кредитної політики хоча й дає швидкі результати, але має певні перешкоди в інтенсивному застосуванні. У країнах з перехідною економікою до них відносяться слабкий розвиток вторинного ринку цінних паперів і недостатність коштів для проведення операцій в необхідних масштабах.
Фінансовий механізм антиінфляційної політики спрямований на забезпечення збалансованості державних фінансів, і скорочення бюджетного дефіциту, що можна досягти за рахунок збільшення доходів і скорочення державних витрат.
Збільшення надходжень до бюджету може бути здійснено за рахунок підвищення податків, що дасть позитивний результат у короткостроковому періоді. Але надалі, політика посилення податкового преса призведе до приховування прибутку, підриву стимулів до роботи та інвестування, викличе гальмування економічного розвитку і, як наслідок, скорочення надходжень до Державного бюджету. Тому вважається більш доцільним розвивати податкову систему в напрямку зниження ставок оподаткування, що може стати дієвим інструментом антиінфляційної політики. Так, зниження ставок податку на прибуток заохочує до інвестування та пожвавленню виробництва, що в перспективі призведе до збільшення доходів і, відповідно, до зростання надходжень до бюджету від оподаткування.
Одним з напрямів збільшення дохідної частини бюджету є залучення неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту, насамперед, шляхом розвитку ринку цінних паперів і приватизації підприємств. Але поповнення державного бюджету за рахунок неподаткових надходжень може бути несуттєвим, якщо відсутні значні реальні джерела таких доходів.
Основним напрямком скорочення бюджетного дефіциту є зменшення державних витрат, насамперед шляхом поступового обмеження фінансування тих видів діяльності держави, які повністю можна передати ринковій системі. Конкретними шляхами вирішення цієї проблеми є зменшення обсягів бюджетних капіталовкладень, поступове скорочення датування збиткових державних підприємств, перегляд системи трансфертів
Класичним напрямом антиінфляційної політики є також політика доходів, сутність якої полягає в прямому обмеженні зростання цін і заробітної плати, а також використання економічних стимулів або санкцій з метою утримання їх зростання в певних межах.
Серед заходів антиінфляційної політики певне місце займають методи не стільки боротьби з інфляцією, скільки пристосування до неї. До них, зокрема, відносяться адаптаційна політика, яка реалізується, в першу чергу, за рахунок індексації доходів. Викликане інфляцією підвищення цін неминуче веде до зниження доходів населення, особливо тих його верств, які не можуть захиститися від знецінення грошей. У зв'язку з цим виникає необхідність захисту інтересів населення з причини повної або часткової індексацію доходів шляхом підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ, пенсій, грошових виплат і внесків населення з урахуванням зростання цін. Така індексація не усуває інфляцію а лише пом'якшує її негативний вплив, але вона сама може перетворитися на потужний інфляційний фактор, якщо здійснюється в умовах бюджетного дефіциту, який фінансується за рахунок грошової емісії.
Адаптационная політика спрямована також на зниження інфляційних очікувань, тобто на подолання страху суб'єктів економічної системи щодо безперервного подорожчання товарів і знецінення заощаджень. Стикаючись з постійним зростанням цін і намагаючись хоча б зберегти свій життєвий рівень, населення зменшує свої заощадження і збільшує поточний попит. Підвищення останнього викликає чергове зростання цін, яке підсилює адаптивні інфляційні очікування.
У таких умовах населення чекає від держави не стільки компенсації знецінених доходів, скільки приборкання самої інфляції. Світовий досвід доводить, що проблема гасіння адаптаційних очікувань швидше долається в умовах постійного розвитку і зміцнення механізму ринкової системи та довіри населення країни до уряду, який веде непохитну боротьбу з інфляцією.
Таким чином, проведення антиінфляційної політики залежить від співвідношення багатьох економічних процесів і ступеня їх активності. Тому найбільша ефективність її застосування може бути досягнута лише за умов комплексного використання розглянутих шляхів боротьби з інфляцією.
.2 Ефективність антиінфляційної політики держави
Забезпечення стриманого і контрольованого зростання цін є одним з ключових завдань державної економічної політики. Виконання цього завдання в кризових умовах може вступати в протиріччя з іншими традиційними антикризовими заходами.
Фінансова криза, загострення якого в Росії спостерігалося в 2008- 2009 роках, вкотре продемонстрував обме...
