ася як неокласичний осмислення нових соціально-економічних процесів В«СоціалізаціїВ» економіки, як спроба вирішення суперечності В«економіка і особистість В»шляхом застосування синтетичної категоріїВ« соціальність В». Причому остання розкривається через цілий ряд понять, найважливіші з яких - В«Рамкові умовиВ», В«конкурентна політикаВ» і В«політика підтримки порядкуВ». p> В«Рамкові умови В»- осяжний поняття даної концепції, аналогічно тому, як у класичній школі осяжний поняттям є ринок, а в інституціоналізмі - поняття соціального інституту. Рамкові умови - це, перш за все ті соціальні цінності, які передують процесу виробництва і опосередковують його.
Вже неоліберали постійно підкреслювали, що до невід'ємного права людини на незалежне розвиток своєї особистості відноситься В«право на поліпшення свого добробуту в рамках заданих суспільством правових і моральних рамок - вільно і відповідально вибирати і діяти. Ця цільова установка вимагає в економічній сфері організувати децентралізовані процедури волевиявлення та прийняття рішень ... В». [14]
Як бачимо, економічний порядок слід тут з соціального, а не навпаки. Звідси основним завданням держави стає проведення політики підтримки умов конкуренції і загального соціального порядку. Держава ж, у свою чергу, виникає тут не як продукт В«суспільного договоруВ» Руссо і Вольтера, а як одна з необхідних рамкових умов господарювання та діяльності індивіда. У такому розумінні держави представники концепції СРХ набагато ближче до інституціоналізму, ніж до неокласицизму, в рамках якого сформувалася концепція. І це є першим з розглянутих нами проявів внутрішніх протиріч СРХ.
Головною програмною метою Ерхарда була грошова реформа як конкретна техніко-фінансова міра виходу з соціально-економічного хаосу і подальшого переходу до ринкової економіки. При цьому грошова реформа нерозривно пов'язана з економічної і не має без останньої ніякого значення: В«Грошова реформа залишилася б одиничної акцією, якби вона не грунтувалася на здоровій базі дійсно органічного вирівнювання, і залишилися б закритими всі ті крани, які поставило помилкове приватне і державне планування. Заморожування цін пропонує лише привід для відомої, що веде до хаосу політики В».
За думки Ерхарда, існує і глибокий зв'язок з соціальною реформою: В«Ми маємо саме антисоціальна господарство, яке тільки може бути, бо хто працює - отримує ніщо, В«ГрошіВ», з якими не може нічого зробити ... Коли існує функціонуюча валюта, центральне господарювання практично неможливо В». При цьому, з соціальної точки зору, грошова реформа зобов'язана повернути довіру до грошовій одиниці, а для цього вона повинна була щось дати кожному, тобто по відношенню до населення ця реформа не могла бути рестрикційної. Ерхард постійно підкреслював, що ніяка держава не в силах створити такий запас, що єдиний спосіб матеріального забезпечення грошової реформи - одночасне з нею звільнення цін, підкріплене послідовністю економічн...