вана у важкодоступних приполярних районах і на шельфах замерзаючих морів Арктики і Далекого Сходу, призведе до різкого зростання витрат на освоєння та експлуатацію менш великих родовищ. У кінцевому рахунку конкурентоспроможність "Газпрому" на зовнішніх ринках може бути підірвана, і це треба враховувати.
Представляється, що при наявності великої кількості аргументів "за" і "проти" централізації "Газпрому" доводи останніх звучать все більш переконливо в міру просування Росії до реального ринку.
Як видається, недосконалість структури та діяльності РАО "Газпром" в значній мірою є результатом відсутності державної програми перетворення газовій галузі, а так само спеціального закону про газопостачання, регламентує структуру і організацію газопостачання (так, як це робиться в інших країнах з розвиненою газовою промисловістю). Ініціюється державою газове законодавство і програма перетворень газової промисловості, на наш погляд, повинні включати як варіанти цілісної стратегії розвитку газової галузі, так і механізми, методи управління і контролю за її реалізацією.
Вже майже не викликає суперечок теза про необхідність розвитку всередині "Газпрому" конкурентною середовища.
Головна відмінна особливість назрілого етапу реформування РАО "Газпром", визнається самим керівництвом монополії, полягає в поступовому демонтаж вертикально інтегрованої організації газової промисловості країни. Створення самостійних дочірніх газодобувних компаній зі своїми контрольними пакетами акцій, а також збутових компаній, що забезпечують міжрегіональні та експортні поставки газу, при збереженні єдиної державної газотранспортної компанії повинно дозволити збільшити частку газу, продаваного по вільними ринковими цінами.
Освіта самостійних газодобувних компаній за наявності єдиної контрольованої державою транспортної компанії має створити конкурентний ринок на виходах магістральних газопроводів, характерною рисою якого буде контрактна схема взаємовідносин виробників газу з його споживачами. Частка споживачів, виходять на контрактний ринок газу, буде збільшуватися із зростанням промислового виробництва в країні. У міру зміцнення на ринку великих незалежних газових компаній представляється доцільним послаблювати монопольне становище РАТ "Газпром", залишивши йому функції генерального експортера газу і відповідального за регульовану частину внутрішнього газового ринку.
Державна газотранспортна компанія повинна управлятися ринковими методами і бути в своїй основі відкритим акціонерним товариством, мають певні аналогії з РАО ЄЕС та зарубіжними енергетичними компаніями типу "Рургаз" і "Газ де Франс ". p> У цьому випадку держава мало б можливість проводити гнучку тарифну політику по відношенню до окремим споживачам газу та регіонах в цілому. Так, тарифи на доставку газу можуть бути скорочені для регіонів, які здійснюють піонерних газифікацію, для споживачів, що забезпечують енергозбереження або ефективні природоохоронні заходи.
Видобуток природного газу в Російської Федерації в цілому і по основних газодобувним регіонами у період соціально-економічних реформ знизилася з 1993 по 1998 р. з 618 до 591 млрд. м 3 або на 10%, У Західному Сибіру промислове витяг газу за ці ж роки зменшилося з 563 до 542 млрд. м 3 (також приблизно на 10%). p> Виняток склали Поволзький і Далекосхідний райони, де приріст видобутку газу склав відповідно 6 і 5%.
Слід зазначити, що спостерігалося в 90-і рр.. скорочення обсягів видобутку газу в країні було значно меншим порівняно з падінням обсягів промислового виробництва, досягли в середньому по країні майже 50%.
Таблиця 2 Видобуток природного газу по регіонах Російської Федерації, млн. куб. м.
1993 р
1994 р
1995 р
1996 р
1997 р
1998 р
Російська Федерація
618417
607201
595467
601472
571062
591400
Північний район
4920
3931
3676
3672
3688
3858
Республіка Комі
4782
3806
3551
, 3533
3526
3858
Архангельська область
138
124
<...