іття.
Другим яскравим прикладом відсутності реальних інструментів впливу на країни у ООН можна вважати ситуацію із застосуванням хімічної зброї під час громадянської війни в Сирійській Арабській республіці в районі Гути в Дамаску 21 серпня 2013. При розслідуванні даного інциденту групою експертів Організації про заборону хімічної зброї (ОЗХЗ), на прохання Генерального секретаря ООН, було встановлено використання в ракетах класу «земля-земля» фосфорорганического отруйної речовини зарину, продуктів його розпаду і побічних продуктів його виробництва.
Тоді, не дивлячись на доведеність факту застосування хімічної зброї, так і не було вирішено питання про сторону застосувала дану зброю. Цьому посприяло кілька чинників, одним з яких можна вважати розрізненість у покладанні відповідальності за дану подію великими гравцями на міжнародній арені, такими як США, Росія, Великобританія і т.д., на різні сторони даного конфлікту.
Таким чином, враховуючи все вищесказане, не можна не визнати істотність вкладу ООН в розробку і вдосконалення міжнародно-правових норм з охорони навколишнього середовища. Саме завдяки даній організації відбувається все більше визнання світової спільноти проблеми захисту навколишнього середовища, як першорядної задачі людства в двадцять першому столітті. У той же самий час практика застосування цих норм показує неспроможність ООН, а почасти й ЮНЕП, як універсального регулятора міжнародно-правової охорони навколишнього середовища в період збройних конфліктів. Дана обставина зайвий раз показує необхідність створення універсальної міжнародної організації має більш повні і конкретні методи дозволу екологічних суперечок під час збройних конфліктів, а також за дозволом їх наслідків.
Створення подібної організації представляється оптимальним в рамках ЮНЕП, за умови її відділення від ООН. У даному випадку необхідна модель незалежної структури, що володіє чіткими і дієвими засобами впливу на порушників, незалежною судовою системою, можливостями тісної співпраці з міжнародними силами правопорядку і обов'язковістю виконання рішень даної організації. Однак, таку систему, на даному етапі розвитку міжнародного права, можна уявити лише в теорії, так як поки не представляється можливим створення механізму впливу на країни в рамках подібної організації без впливу на їх суверенітет?
1.3 Регіональне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища в період збройних конфліктів
Незважаючи на те, що в даний час питання охорони довкілля висуваються на перший план серед глобальних пріоритетів міжнародного співтовариства і багато з них розглядаються на рівні ООН, як це було розглянуто в попередньому параграфі даної дипломної роботи, що не варто забувати і про значний внесок у збереження сприятливих умов навколишнього середовища, який вносять регіональні організації, адже саме вони є найбільш відповідним форумом для обговорення та вирішення актуальних екологічних проблем на регіональному рівні. Ще в 1972 році світовою спільнотою регіональне співробітництво було визнано одним з основоположних способів захисту навколишнього середовища. І не дивлячись на те, що основний упор ООН, в рамках регіонального співробітництва, робить на захист навколишнього середовища шляхом запобігання збройних конфліктів, саме такий формат залишається найбільш дієвим в сучасних реаліях, як це буде показано надалі на прикладі Африканського союзу.
На даний момент основними спілками в рамках регіональної співпраці країн у галузі охорони навколишнього середовища, є наступні об'єднання:
. Співдружність Незалежних Держав (СНД).
Суттєвою складовою частиною співробітництва в рамках СНД є взаємодія в екологічній сфері, попередженні надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих. Держави-учасниці ведуть активну спільну діяльність щодо запобігання та протидії природним і техногенним катастрофам.
. Рада Європи.
У рамках Ради Європи прийняті конвенції та документи, спрямовані на охорону і дбайливе ставлення до навколишнього середовища в Європі, збереження і поліпшення середовища проживання і діяльності людини, розробку концепцій комплексного облаштування та планування розвитку територій, створення мережі охоронюваних заповідників. Рада Європи послідовно займається питаннями доступу до інформації про стан довкілля.
. Європейський союз (ЄС).
У ст. 130r-t Єдиного європейського акта 1986 були визначені цілі і завдання, принципи і напрями політики Співтовариства в галузі навколишнього середовища.
Діяльність ЄС в галузі охорони навколишнього середовища грунтується на програмах дій. Нова, нині діюча 7-я програма була прийнята в Брюсселі 20 л...