асиків отримали розвиток в неокласичної інтерпретації.
2.3 Неокласична політекономія. Марксизм
Неокласична політекономія: У. Джевонс, Дж. Кларк, А. Маршалл, К. Менгер.
Основним становищем вчення неокласиків є положення про суб'єктивну оцінку споживчих благ індивідів, а також спадаючий корисність. Неокласики також звертаються до проблеми загальної економічної рівноваги. На їх думку, завжди існує загальна економічна рівновага. Також, на думку неокласиків, економіка ринкового типу не може мати надвиробництва, криз, безробіття.
З трудової теорії вартості виникає і марксизм. Для марксизму, передусім, цінна методологія дослідження всієї соціально-економічної системи, а також соціально-економічна структура між різними класами того періоду. У основу цієї структури закладено вчення про додаткової вартості і економічна експлуатація.
До особливих теоріям XIX століття слід віднести марксизм, який грунтувався на теоретичних посилках класичної школи обгрунтував необхідність революційного перебудови капіталістичного суспільства.
К. Марксом була розроблена теорія доданої вартості і розкрита антагоністична і експлуататорська сутність капіталізму. У головному творі В«КапіталВ» К. Маркс виклав основи своїх економічних і соціалістичних поглядів, дав критику капіталізму і передрік його неминучу загибель. Переконаність у неминучому краху капіталізму заснована на теорії класів, класової боротьби між пролетаріатом і буржуазією.
Марксизм - напрям в теоретичній економіці, що представляє собою всебічне дослідження законів розвитку капіталістичного суспільства і концепцію соціалізму (комунізму) як нової економічної системи. Карл Маркс (1818-1883 рр..) - Основоположник марксизму, німецький вчений, соціолог, економіст, громадський діяч. Головна його праця - В«КапіталВ», перший том якого був виданий в 1867 р.
Головне увагу К. Маркс приділяв соціальним аспектам економічних відносин, антагонізму класів. Практичних рекомендацій з удосконалення капіталістичних відносин не дав, оскільки не бачив їх. Спиралися на дослідження Маркса не тільки його послідовники, а й критики. Догматизм В«МарксистівВ» надав не менше негативний вплив на розвиток вітчизняної економічної думки, ніж критика марксизму.
Подальше розвиток марксистського напряму в економічній теорії було продовжено Г.В. Плехановим, В.І. Леніним, К. Каутським, Е. Бернштейном та ін і служило теоретичним та ідеологічним підставою класової боротьби пролетаріату за перетворенню економіки.
Даних представників економічної теорії зближує з традиційною класичною школою кілька загальних посилок. По-перше, те що основою розвитку економічної системи є процес виробництва матеріальних благ. По-друге, трудова теорія вартості, основи якої були розроблені А. Смітом і Д. Рікардо. Але основні представники класичної школи в своїх працях не зачіпали політичні підвалини суспільства, вважаючи капіталістичне пристрій з...