літніх - це сукупність правил, принципів і підходів держави і суспільства, спрямованих на поліпшення умов і підвищення якості життя самотніх літніх людей [16].
Основним завданням держави стосовно самотнім літнім людям залишається їх матеріальна підтримка (пенсії, допомоги, пільги і т.д.). Важливу роль грає надання їм діючої соціально-психологічної, педагогічної, соціально-медичної, організаційної та іншої допомоги. В цілому політика щодо самотніх літніх спрямована на продовження активного способу життя та збереження здоров'я громадянам похилого віку [9; c.49].
Федеральний закон «Про соціальне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів» від 17.05.1995 р. № 122-ФЗ встановлює соціально-правові гарантії для громадян похилого віку та інвалідів. У ст.3 ФЗ перераховані основні принципи, на яких будується діяльність у сфері соціального обслуговування літніх:
а) дотримання прав людини і громадянина;
б) надання державних гарантій у сфері соціального обслуговування;
в) забезпечення рівних можливостей в отриманні соціальних послуг та їх доступності для громадян похилого віку та інвалідів;
г) наступність всіх видів соціального обслуговування;
д) орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби громадян похилого віку та інвалідів;
е) пріоритет заходів по соціальної гарантії громадян похилого віку та інвалідів;
ж) відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та установ, а також посадових осіб за забезпечення прав громадян похилого віку та інвалідів у сфері соціального обслуговуванні [17; c.29].
Світове співтовариство прийняло ряд законодавчих актів, що регламентують надання соціальної допомоги старшому поколінню, спрямованих на реалізацію права літніх людей на гідне існування, безпеку і повне втілення свого людського потенціалу.
До таких міжнародних актів, в першу чергу, відноситься Хартія літніх людей (прийнята в червні 1998 р. на Міжпарламентській асамблеї держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав), Європейська соціальна хартія (переглянута: Страсбург, 3 травня 1996 р.), Хартія Європейського Співтовариства «Про основні соціальні права трудящих» (Страсбург 9 грудня 1989 р.) [17; c55].
За Конституцією РФ 1993 р. (частина 4 ст. 15), загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи, а значить, мають пріоритет перед національним законодавством; міжнародні акти, ратифіковані Росією, мають вищу юридичну силу. Найбільш значимі з точки зору світової спільноти права і свободи закріплені в Хартії прав людини, що об'єднує чотири документи: Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [17; c.39].
Загальна Декларація прав людини закріпила право кожного члена суспільства на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особистісних прав в економічній, соціальній і культурній галузях. Відповідно до цього міжнародного документу, кожна людина ма...