ї перешкоджає лякає корумпованість поліцейського відомства, що й не дивно, адже практично всі керівні посади в силових міністерствах зайняли чорні, причому призначені не по ознакою їх професіоналізму, а виходячи з політичної кон'юнктури.
«Білому населенню країни - африканерами - пощастило уникнути сумної долі своїх братів з Зімбабве, де, як відомо, майно білих було експропрійовано, причому незаконні вилучення земель і власності супроводжувалися масовим терором, проголошеним одіозним президентом Робертом Мугабе. Керівництво ПАР в особі Нельсона Мандели, а потім Табо Мбекі, виявилося достатньо прозорливим, щоб не дозволити державі звалитися в обійми економічного колапсу. Незважаючи на весь свій фанатизм, чорні південноафриканські лідери чудово розуміють, що успіхом своєї економіки ПАР зобов'язана виключно білим »
Висновок
Режим апартеїду був унікальною системою, що склалася в умовах Південної Африки як єдина можлива форма збереження тут білого присутності та європейської цивілізації. З падінням апартеїду і переходом влади до рук чорної більшості країна пішла по зовсім іншому шляху, характерному для більшості держав африканського континенту.
В даний час президентом ПАР є Джейкоб Зума, він же керує правлячою партією АНК. Новий президент продовжує боротьбу за рівноправність чорношкірого і білого населення, а також за підйом економіки країни, чому вельми сприяє розвиток туризму: відпочинок у ПАР стає все більш популярним.
Список джерел та літератури
1. Демкина Л.А. Деякі аспекти соціально-політичного розвитку південно-африканського суспільства після 1994 р. М., 2006.
2. Іванов І.О. Південна Африка: діалог чи конфронтація. М., 1989.
. Тетекін В.Н. Реальності протиборства / / Азія і Африка сьогодні. 1987, № 11.
. Демкина Л.А., Черкасова І.В. Режим ПАР - злочин проти людства. М., 1981.
. Жуков Д. Апартеїд. Історія режиму. М., 2007.
6.
.
.
.
.
.
.
.