Реферат з теми:
Кримська топоніміка
Першою ознакою -якого географічного об'єкта є його назва. Середа, в якій живе людина, це не тільки його квартира, місце роботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначити місцезнаходження якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навколо людини, впливаючи на його життя. Тому минулого назви ніколи не давалися випадково. Вони точно відображали особливості природи тієї чи іншої місцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей. Галузь знань, яка всебічно вивчає географічні назви - їх походження, смислове значення, зміни в написанні, Вимова, називається топонімікою. Багато географічних назв збереглося з давніх часів. Тому топоніміка - це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історії, таємниці, щастя і горе народу.
Топоніміка (від грец. П„ПЊПЂОїП‚ (topos) - місце і бЅ„ОЅОїОјО± (ЕЌnoma) - Ім'я, назва) - наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка знаходиться на стику і використовує дані трьох областей знань: географії, історії та лінгвістики.
Топонімія - сукупність назв (топонімів) на якій-небудь території.
Основне і головне значення і призначення географічної назви - фіксація місця на поверхні Землі.
До топонімії Криму відносяться назви островів і півостровів, річок, гір, долин, курганів, мисів, міст, селищ і сіл та інших географічних об'єктів. Серед топонімів виділяють гідроніми - назви водойм, ойконіми - назви населених пунктів і т.д.
У різний час у Криму жили кіммерійці, таври, скіфи, греки, римляни, сармати, алани, готи, хазари, печеніги, кипчаки (Половці), турки, італійці, вірмени, черкеси ... Сьогодні основне населення півострова складають росіяни, українці і кримські татари. Всі вони залишили про себе пам'ять у тих чи інших географічних назвах.
З кінця XVIII в., після приєднання Криму до Росії, з'являються російські назви, хоча ряд топонімів та гідронімів, що відносяться до Кримського півострову і омиває його морів, відомий ще з давньоруських літописів.
Сенс багатьох географічних назв досі не ясний. Розшифровка назви дає цінні відомості історикам, археологам, географам, геологам, ботанікам, зоологам.
Кримська топоніміка - назви географічних об'єктів як і раніше залишаються областю суперечок і наукових досліджень. Тому не дивуйтеся, що в краєзнавчій літературі і на картах може зустрічатися різне написання одних і тих же назв. По-перше, назви були записані відносно недавно при складанні топографічних карт в XVIII-XIX століттях. Записували їх іноді прості російські солдати, іноді офіцери або інженери німецького, французького та іншого походження. Найкращі поширені різночитання Сотера і Сатера, Копсель і Капсель. У складних ("Двох-або триповерхових" назвах) можна зустріти варіанти написання через дефіс або разом. Норми сучасної турецької мови, здавалося б вимагають і від кримських авторів злитого написання. Однак, ми пишемо на російською мовою. Як буде зручно для російського туриста - Емінебаірхосар або Еміне-Баїр-Хосар? Чи краще буде для знайомства з кримськотатарською культурою, щоб російськомовні або англомовні туристи відразу зрозуміли, що в цій назві Еміне - жіноче ім'я, баир - пагорб, височина, Хосар - колодязь. Думаю, краще. p> Крім того, в російській мовою зразком для мене є написання Москва-ріка. Тут ясно видно, що власне ім'я пишеться з великої літери, а через дефіс з маленькою позначений клас географічного об'єкта (гора, річка, долина, камінь, скеля). В основному, ми будемо дотримуватися цієї традиції, хоча вона не є ні правилом, ні нормою. З іншого боку, будемо поважати і традиції писати з граматичною помилкою знамениту гору Демерджі (насправді коваль це Темірчі або Демірджі), а також писати разом Чатирдаг і Карадаг, а також німецькі назви начебто Розенталь і Кроненталь. p> Серед історичних пластів кримської топоніміки можна умовно виділити:
- давньоєвропейської доарийские назви, що дійшли до нас у сильно перекрученому вигляді ще від первісних мисливців епохи Великого заледеніння Європи.
- арійські назви, які давали вже стародавні землеробські і чабанські племена, що розселялися через Крим у міру отступанія льодовика далі на північ і захід; в цій групі чітко різняться європейські, таврские (Авунда, Салгир, Кача, Альма) і давньогрецькі (Феодосія) і північноіранської, Туранський - скіфо-сармато-аланські (Хабеї, Палакій) гілки;
- давньо-угорські та тюркські назви, багато з яких є вже вторинним перекладом (калькою) або просто звуконаслідувальним копіюванням більш давніх назв. Приклад - Аю-даг (Ведмідь-гора) раніше називалася по-грецьки Айя - Свята. Тюркські назви існує зараз у варіантах принаймні трьох діалектів кримськотатарської мови. Тобто Хоба (печера)...
