Зміст 
   Введення 
 . Поняття, ознаки та види правочинів 
 . Воля і волевиявлення в угоді 
 . Умови дійсності угод 
 . Наслідки порушення умов дійсності угоди 
  Висновок 
  Список літератури 
    Введення 
   Актуальність теми дослідження. Цивільно-правові угоди як найважливіший інструмент індивідуального регулювання (саморегулювання) суспільних відносин пронизують весь цивільний оборот. Ефективна правова регламентація даного інституту є однією зі складових забезпечення стійкості цивільного обороту і стабільного економічного розвитку суспільства в цілому. Велике значення інституту угод в системі цивільного права зумовлює актуальність вивчення всіх питань, з ним пов'язаних. 
  Угоди стали невід'ємною частиною цивільного обороту і мають важливе значення як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб. Проблема угод і договорів є актуальною в сучасному праві. 
  Виділення і вивчення поняття угода має величезне теоретичне і практичне значення. Один з принципів цивільного права - можливість здійснення суб'єктами будь-яких угод, не заборонених законом, навіть якщо вони прямо в ньому не названі. 
  Актуальність теми дослідження посилюється у зв'язку з усе більш широким використанням у цивільному обороті в останні десятиліття сучасних технічних засобів (укладання угод за допомогою комп'ютера, факсу, в мережі Інтернет, за допомогою SMS-повідомлень і т.д. ). Застосування альтернативних способів виявлення волі на практиці викликає безліч питань як технічного, так і правового характеру, у вирішенні яких вітчизняне законодавство в чому відстає від зарубіжних правопорядков. Необхідність їх наукового аналізу пов'язана не тільки з швидкоплинними потребами цивільного обороту. Недостатня опрацьованість питань застосування техніки при здійсненні угод може стати стримуючим чинником розвитку нових суспільних відносин, що зароджуються в комерційному обороті. 
				
				
				
				
			  Таким чином, об'єктом дослідження виступають угоди як цивільно-правовий інститут. Предмет дослідження становлять цивільно-правові норми, що регулюють умови дійсності угод. 
  Мета даної курсової 0работи - дослідити угоди в сучасному цивільному праві і визначити умови їх дійсності. 
  Для досягнення мети необхідно вирішити основні завдання: 
 ) розглянути поняття, виділити ознаки і привести основну класифікацію угод; 
 ) дослідити місце і значення волі і волевиявлення в угодах; 
 ) визначити умови дійсності угод, 
 ) вивчити наслідки порушення умов дійсності угод. 
  Методологія дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, дедукція та ін.) І спеціальні методи наукового дослідження (історичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий). 
  Оскільки угоди - найбільш поширений юридичний факт, а також один з основних інститутів цивільного права, інтерес до них вчених пояснити нескладно. Угодам і проблемам їх недійсності присвячено безліч робіт як дореволюційних, так і радянських і сучасних російських цивілістів. Вчення про угоду розроблялося в підручниках і курсах Мейера, Дювернуа, Шершеневича, Гуляєва, Гамбарова, Синайського в монографіях Мейера, Дормідорова, Грімма. Велика увага при підготовці роботи приділено роботам сучасних авторів: М.І. Брагінського, В.В. Витрянского, Д.В. Дощова, О.Н. Садикова, Е.А. Суханова, Ю.К. Толстого, Д.О. Тузова, A.M. Ерделевского та інших. 
    1. Поняття, ознаки та види правочинів 
   Поняття угоди - одне з основних понять цивільного права. 
  Виявлення поняття угоди - порівняно пізній результат наукового юридичного аналізу. Правда, ще римські юристи користувалися терміном negotium raquo ;, який зазвичай передається словом угода raquo ;, але не є рівнозначним сучасного значенням цього слова в юридичній термінології. Римські юристи вживали термін negotium в різних значеннях. По-перше, negotium означало справу (зокрема судовий процес) своє або чуже, яким зайнято дана особа. У цьому сенсі говорили negotium gestio raquo ;, про suum negotium gerere raquo ;. По-друге, negotium означало оплатне угоду, БЕЗОПЛАТНО договір і протиставлялося даруванню. По-третє, negotium означало торгівлю, промисел, торговельну угоду. 
  У XVIII ст. те поняття, яке ми передаємо словом угода raquo ;, стало входити в побут під найменуванням actus juridicus. Цей термін зберігся у французькому юридичному мовою (acte jiridique) 2.