1. Етапи депортації поляків з території Західної України в Казахстан
поляк депортований війна влада
Цього року минуло вже 75 років з моменту масового насильницького переселення поляків до Казахстану. Саме поляки з'явилися першим народом, який піддався депортації.
Зазвичай історію виселення і депортації народів, в одночас стали неугодними, пов'язують з війною. Однак таке трактування не розкриває суті проблеми. Бо виселення людей різних класів, соціальних груп і станів, національних меншин та етнічних груп практикувалося ще задовго до війни. У 20-30-ті роки з центральних районів СРСР в масовому порядку під конвоєм були видворені в Казахстан, Урал, Середню Азію, Сибір і на Далекий Схід представники так званого поваленого класу, вищого стану, духовенства, а також заможні селяни, позбавлення свого добра в ході насильницької колективізації. У передвоєнні роки під різними приводами були зняті з місць постійного проживання корейці, перси-іранці, курди, поляки та багато інших. З початком Другої світової війни послідувала депортація «небажаних елементів» з Прибалтики, Західної України, Західної Білорусії, Бессарабії. Якщо в передвоєнні роки це частково пояснювалося необхідністю зміцнення безпеки держави, то в період війни депортації зазнали цілі народи, котрі володіли національно-територіальною автономією. Однак достатніх підстав до застосування депортації до цілих народів, як показує ознайомлення з матеріалами, не було і немає. Посилання на масові зрадницькі дії з боку цих народів неспроможні, бо якщо такі дії і мали місце, то їх здійснювали тільки деякі представники даних народів. Народ в цілому правопорушником, а тим більше злочинцем, бути не може.
Депортації піддалися наступні народи: корейці, німці, карачаївці, балкарці, калмики, інгуші і чеченці, кримські татари, турки, греки, іранці, фіни, євреї та поляки.
Основними причинами до насильницькому переселенню цілих народів у 30-40 роки, судячи за наявними документами, були, по-перше, покарання, помста за зраду окремих осіб і груп цих народів під час окупації; по-друге, переселення використовувалося і як превентивний захід - за можливе зрада, а по суті, за приналежність до національності із зарубіжними одноплемінниками з якими ведеться або може вестися війна [4, с. 59].
Одним з перших народів, що піддалися депортації, були поляки, які проживали в Західній Україні. До початку другої світової війни керівництво Радянського Союзу вважало Польщу потенційним ворогом, з території якої ведеться підривна діяльність проти СРСР. Власні прикордонні території також розглядалися НКВС СРСР як сприятливе середовище для формування шпигунських баз, тому доля поляків, які проживали на її території, багато в чому була зумовлена, їх очікувала депортація.
Таким чином, насильницькому переселенню в якійсь мірі сприяли доводи радянського уряду про політичну неблагонадійність осіб, які проживають у прикордонних районах і боязнь зради з їхнього боку.
Але не можна забувати про ту ситуацію, яка панувала в казахському степу після колективізації й голоду 1930-1932 років, за цей час втрати від голоду, епідемій та інших поневірянь склали - 1 млн. 750 тис. казахів або 40% населення аулу [12, с. 98]. У сформованій обстановці спостерігається нестача робоч...