у післявоєнний період. Через 6-7 років почнеться зниження чисельності в працездатному віці.
Вже з 2000р. питома вага групи населення старше працездатного віку буде вище, ніж групи молодше працездатного віку. І надалі цей розрив буде збільшуватися. Таким чином, подальший розвиток отримає процес демографічного старіння населення.
Передбачається, що чисельність дітей і підлітків до 16 років за 1999-2015 рр.. скоротиться на 8,4 млн. осіб (на 28%), а їх частка у всьому населенні зменшиться на 4,8 відсоткових пункту. Протягом більшої частини прогнозованого періоду покоління народжених будуть помітно поступатися поколінням, які виходять за межі даної вікової групи.
До 2005р. в результаті переходу в пенсійний вік людей військових років народження чисельність старшої вікової групи повинна кілька зменшитися. Але з 2000р. в дану групу почнуть входити і більш численні повоєнні покоління. Це зумовить помітний приріст загальної чисельності населення похилого віку та його частки у всьому населенні країни - до початку 2016р. відповідно на 4,3 млн. чоловік і 4,3 процентних пункту. Чисельна перевага літнього населення над дітьми та підлітками досягне 1,6 рази.
У зв'язку із збільшенням числа осіб працездатного віку до 2007 трохи зменшиться показник демографічного навантаження (число осіб працездатного віку на 1000 осіб непрацездатного), після чого демографічна навантаження почне зростати.
У міру старіння населення найважливішою проблемою для економіки країни ставатиме зростаюче тиск на державний бюджет і загострення потреби у фінансуванні систем пенсійного забезпечення та соціального захисту населення. Процес старіння населення буде впливати на економіку не тільки через тиск на державний бюджет, але також може спричинити за собою зміну економічної поведінки робочої сили. Збільшення частки старших вікових груп у працездатному населенні може позначитися на здатності робочої сили сприймати інновації в світі високих технологій.
Зміни вікової структури створять проблеми і для системи охорони здоров'я. Протягом декількох наступних десятиліть найвищі показники захворюваності та смертності будуть припадати на групи старших віків. По всій імовірності слід очікувати в найближчі 10-15 років подальшої поступової репатріації російського і російськомовного населення в Росію. Згідно з розрахунками, чисельність населення Росії в найближчі 10-15 років буде продовжувати знижуватися по 0,3-0,4% на рік і складе в 2015 році від 130 до 140 млн. чоловік. Чисельність міського населення може зменшитися на 5,3 млн. чоловік, а число померлих перевищити число народжених на 9,4 млн. чоловік.
4. Політика держави в галузі створення сприятливих умов для підвищення рівня народжуваності населення
В умовах демографічної кризи, коли порушений нормальний режим заміщення поколінь і не забезпечується навіть просте відтворення населення, політика народонаселення змушена сконцентруватися на цілі демографічної політики. А оскільки демографічна криза зазвичай є проявом загального соціально-економічної кризи, для реалізацій практичних заходів політики народонаселення за межами цілей відновлення простого відтворення населення суспільство не в змозі виділити значущих ресурсів.
Демографічна політика надзвичайно важка і вельми невдячна для здійснюють її політиків, оскільки вона відрізняється тривалим терміном між здійсненням її заходів та отриманням результату. Саме тривалість цього процесу надає особливу значимість четвертого етапу розробки демографічної політики.
Як зазначено в документі ООН В«Рекомендації для подальшого Всесвітнього плану дій в області народонаселення В», головним напрямком демографічної політики є планування сім'ї, яке розуміється як добровільна діяльність з досягненню сім'єю бажаного числа дітей на основі свідомого материнства. Сім'я має соціальну цінність не тільки у зв'язку з репродуктивним поведінкою подружжя. У сім'ї здійснюється виховання дітей, їх орієнтація на певні норми соціальної поведінки, певні освітні цілі, на вид майбутньої професійної діяльності. Тому родина, народження дітей, здоров'я, виховання і освіту дітей є центром демографічної політики.
Державна допомога, сім'ям з дітьми, підтримка інституту сім'ї та шлюбу, стимулювання народжуваності виступають пріоритетними напрямками демографічної політики. Їх реалізація повинна супроводжуватися забезпеченням здійснення права людини вільно і відповідально вирішувати питання про кількість своїх дітей і про частоту їх народження. Свобода людини і сім'ї у формуванні своєї репродуктивної орієнтації - головне обмеження в демографічній політиці.
Як відомо в Російській Федерації спостерігалася тенденція до різкого зниження народжуваності, і природно, що дана проблема не могла залишитися без уваги вищого керівництва країни, яка спонукало прийняти ряд заходів з розвитку рівня народжуваності в Російській Федерації, а ...