атом управління. Керую-щий підприємством доповідав керуючому на рівні міста, який доповідав регіональному керуючому, який доповідав керуючому усіма виробничими підприємствами компанії, який доповідав генеральному керуючому. У результаті керуючий одного з заводів В«ШевролеВ», розташованого в найближчій до мене східній частині Детройта, всього в декількох милях від мого офісу, опинявся від мене на відстані декількох світлових років, якщо судити з протяжності каналів управлінської звітності1 В», - писав один з віце-президентів компанії В«Дженерал моторсВ».
Причина бюрократизму укладена в великомасштабному виробництві як такому. Це його недолік, що змушує нах одіть оптимальні розміри виробництва, за межами яких не відбулося б зниження ефективності. Будь-яке велике виробництво має складну структуру, згідно якої вибудовується ієрархія ланок системи управління. Чим крупніше розміри виробництва, тим складніше воно структурується, заповільніше за інших рівних умовах стають інформаційні потоки, і тим більше багатоступеневим стає процес прийняття управлінських рішень. Це одина-ково відноситься як до державних, так і до приватних великим підприємствам.
Таким чином, якщо розглядати окремо взяте підприємство, що знаходиться в державній власності або у приватній власності корпорації акціонерів, то на сучасному етапі вони володіють однаковими можливостями економічного зростання у разі, якщо технічна база цих підприємств індустріальна. У цьому сенсі можна погодитися з думкою Дж. Гелбрейта про байдужість форми власності для ефективності його діяльності підприємства. Вона визначається в основному системою стимулювання праці та раціональністю системи управління в цілому.
Але не слід упускати важливий соціально-економічний аспект, а саме те, що приватна власність завжди пов'язана з нерівномірним розподілом багатства і доходів. У США державний сектор невеликий (близько 12%), базисом економіки є великі акціонерні корпорації. У європейських країнах співвідношення інші. Так, у Швеції частка державного сектора в економіці становить 1/3. США є країною з найбільш нерівномірним розподілом доходів. Найбільш багаті 0,05% американських сімей володіють 35% всієї величини особистого майна, в той час як майно В«нижніхВ» 90% домашніх господарств становить лише 30% його сукупної величини. На нижніх сходинках економічної сходи знаходяться більше 34 млн. чоловік, або 14,4% населення США, що живуть за межею бедності1 В». У Швеції, як і в всій Європі, доходи розподілені набагато рівномірніше. Хоча, здавалося б, економіка США має великими технічними можливостями задоволення потреб усіх верств населення. Нерівномірність у розподілі доходів є неминучим наслідком переважання капіталістичної приватної власності.
Такий стан загрожує великими соціальними конфліктами. У розвинених країнах нерівномірність розподілу доходів зараз не загрожує нестабільністю великих масштабів. Для стороннього спостерігача вони виглядають островами політичн...