нутися. У вагонах Переважно Їхали молоді хлопці та дівчата. За дорозі ніде НЕ випускаємої аж доки НЕ доїхалі до Польщі. Саме на Цій зупінці я купивши Собі пістолет на кошти Які взявши з дому. Кінцева зупинка булу місто Тульн, что в Австрії. Полонених, поселили в бараки, что знаходится за містом. З місцевіх СІЛ з їжджаліся власникам, розбіралі в свои господарства таких робітніків як ми. Ще з одним хлопцем я попал до одної господині. Нам дали перекусіті и відразу погнали працювати. Там вже працювать десятки робітніків з других країн и поляки, и французи, и Росіяни ... Ті что були з РАДЯНСЬКА Союзу Малі на грудях нашивку В«OsTВ»
Я доглядать за кіньмі, якіх любив ще змалечку, волами, доводилося полоти буряки ТОЩО, Складанний сіно, та інше. Господарство Було Дуже Великого І Було Важко его обробляті. А Ставлення хазяїнів Було таке, як наче ми якась скотина, а не люди, бо Постійно били, не відавалі даже одягу, я пам ятаю в мене були ще домашні штани, Які я носів доки смороду НЕ згнілі на мені. А їжа, Переважно суп Із брукві, даже свинячу давали кращу їжу в порівнянні з Нашою.
Одного разу мій друг Васильєв не вітримає знущань заколів хазяїна вилами, того ми забравши РЕЧІ мусіли втікаті. Прибутку до господаря в Іншому селі в Якого працювать декілька российских військовополоненіх офіцерів, вокруг якіх ми й гуртувалися. У нового хазяїна віконувалі подібну роботу. Тут на щастя Ставлення Було КРАЩИЙ та й їжа вже булу ліпшою. Майже шкірного дня Збирай после роботи ввечері у сараї и Розмовляй про войну, про фронт, обговорювалі Способи втечі. Напроти цього сараю БУВ будинок багатого австрійця, Який всегда виходе на крільце курити люльку, чув и Наші Розмови, альо ми думали, что ВІН нас не розуміє. Та вісь одного разу австрієць кукає мене: В«Іван, кам ту мі ...В». Я підійшов, ВІН завів мене в будинок и почав розпітуваті Преса мовою. Я думав, то багато все, Кінець. Та цею пан оказался бувшого послом Австрії в России, бував ВІН и на Україні, показував РЕЧІ прівезені з моєї Батьківщини. Ця людина засуджувала войну, ВІН співчував таким як я і попереджав, щоб ми з хлопцем НЕ Збирай тут, бо німці проводять по селах рейди. Потім ВІН звелів мені збіраті РЕЧІ и їхаті з ним, сказавши при цьом, что мені тут Залишаюсь Дуже небезпечний. ВІН БУВ Надзвичайно доброю людиною. Переодягнув мене в німецьке вбрання повіз, до свого друга, в Інше село за Дунаєм Котре називаєся Рупенштоль. Хазяїном БУВ австрійській офіцер, Якого демобілізувалі з АРМІЇ через поранену. Господарі були добрими людьми, Їсти сідав до столу разом з ними. Тут в мої обов язки входило догляд за кіньмі та худобою. Спати доводилося в конюшні чг в госпдобудовах. Там я познайомівся и здружівся з русски дівчіною Із Сум. Попрацювавші Деяк годину мене вновь перевели до Іншого господаря в інший край села. Ці люди такоже ставилися до мене добрі. Особливо бл...
