о дає громадянам можливість отримання соціального забезпечення понад передбачений системою обов'язкового страхування, а також є альтернативною формою страхування для осіб, що не підлягають обов'язковому пенсійному страхуванню. Як додатковий засіб поповнення пенсійного утримання, приватне страхування є добровільним. У даному випадку з однією з приватних страхових компаній полягає індивідуальний договір про пенсійне страхування. Підставою для звернення до системи приватного страхування служить і неможливість страхування в рамках системи обов'язкового пенсійного страхування для осіб, чий дохід перевищує встановлену законом межу. Як вже зазначалося, до початку 2000-х років у Німеччині дохід, що підлягає обов'язковому пенсійному страхуванню, обмежувався верхньою межею в 6500 марок на місяць. На відміну від обов'язкового пенсійного страхування, внески у приватні страхові компанії істотно вище, але вище і розмір таких пенсій. Трирівнева система пенсійного страхування в Німеччині вибудувана переважно на розподільному принципі пенсійного забезпечення при наявності і певних елементів накопичувального характеру.
Ефективність цієї системи проявилася в ході об'єднання з колишньої НДР. Однак не слід її ідеалізувати. Зберігаються економічні та демографічні складності, характерні, до речі, для більшості індустріально розвинених країн світу, можуть привести до «заморожування» на кілька років нинішнього розміру пенсій з відповідним зниженням їх процентного співвідношення до рівня середньої заробітної плати по країні. За деякими прогнозами, розмір пенсій з обов'язкового страхування може знизитися в Німеччині до 2040 року з 48 до 40% від середнього заробітку. Ймовірно, виростуть і щомісячні відрахування працівників та роботодавців у систему обов'язкового пенсійного страхування.
Однак навіть ці можливі зміни не в змозі підірвати потенціал німецької пенсійної системи, що є однією з найефективніших у світі. Фінансування обов'язкового медичного страхування осіб, зайнятих трудовою діяльністю, здійснюється за рахунок внесків, що сплачуються порівну німецькими роботодавцями та самими працівниками. Сума щомісячного внеску може значно відрізнятися в залежності від можливостей тієї чи іншої лікарняної каси. Відповідно різним буде і рівень наданих послуг. Адже далеко не кожна лікарняна каса може оплатити лікування в розкішній приватній клініці. Однак незмінною залишається норма: до того, що вносить до лікарняної каси працює за наймом, стільки ж зобов'язаний перерахувати і роботодавець. Залежно від лікарняної каси величина внесків до системи обов'язкового медичного страхування в Німеччині варіювалася на початку 2000-х років в межах від 10,5 до 13,5% доходу застрахованої особи. Люди, що не мають власних заробітків та отримують грошові допомоги або допомога (пенсію, допомогу по безробіттю та ін), сплачують страхові внески до лікарняні каси в меншому розмірі (6 - 8% їхнього доходу). І такий же розмір щомісячного страхового внеску вносить пенсійний фонд, а за безробітних - Федеральне відомство з праці. Лише в одному випадку - для підтримки материнства - певні дотаційні суми перераховує до лікарняні каси держава.
1.3 Зміст і перспективи англійської моделі
Дана модель характеризується мінімальною участю держави в соціальній сфері. Фінансову основу реалізації соціальних програм становлять насамперед приватні заощадження і приватне стра...