align="justify"> При проведенні аудиту аудиторська орг?? низация повинна встановити, чи існує який-небудь серйозний сумнів в застосовності оцінки безперервності діяльності для підготовки бухгалтерської звітності економічного суб'єкта. Професійне судження аудиторської організації в даному питанні ґрунтується на се знанні відповідних умов і подію, мали або мали місце на момент завершення дослідження і збору аудиторських доказів.
Сумнів в застосовності оцінки безперервності діяльності може виникнути у аудиторської організації при розгляді бухгалтерської звітності цього суб'єкта або при виконанні інших аудиторських процедур.
Відсутність в аудиторському висновку вказівки на серйозний сумнів в застосовності оцінки безперервності діяльності не може і не повинно трактуватися економічним суб'єктом і зацікавленими користувачами цього висновку як гарантія аудиторської фірми в тому, що економічний суб'єкт буде продовжувати діяльність і виконувати свої зобов'язання протягом, як мінімум, 12 місяців, наступних за звітним періодом.
Факт того, що економічний суб'єкт знаходиться в процесі ліквідації після підписання аудиторською організацією аудиторського висновку, в якому не виражено який-небудь серйозний сумнів в застосовності оцінки безперервності діяльності (у тому числі протягом 12 місяців, наступних за звітним періодом) як такої, не може і не повинен трактуватися економічним суб'єктом і зацікавленими користувачами аудиторського висновку як свідчення неякісно проведеного аудиту.
Після проведення всіх необхідних процедур перевірки аудитор повинен оцінити повноту та якість виконання всіх пунктів плану і програми аудиту. Крім того, він повинен провести систематизацію та аналітичний огляд результатів перевірки, щоб скласти об'єктивне аудиторський висновок.
Систематизація результатів перевірки полягає у приведенні в певну послідовність всіх отриманих результатів. Її виконує, як правило, керівник бригади аудиторів. Дані групуються по розділах перевірки (облік основних засобів, облік матеріально-виробничих запасів і т. Д.), А всередині розділів - за аналітичними та іншими ознаками. При необхідності виділяють найбільш суттєві помилки та зауваження: невірні облікові записи, відсутність виправдувальних документів за операціями, порушення податкового законодавства та ін.
Письмова інформація аудитора керівництву економічного суб'єкта за результатами проведення аудиту повинна бути чіткою, короткою і змістовною, не мати фактичних неточностей. Різні рівні значущості відомостей повинні бути чітко виділені.
Письмова інформація повинна в обов'язковому порядку містити: реквізити аудитора і перевіряється; вказівка ??періоду, за який проводилася перевірка; виявлення суттєві порушення в організації бухгалтерського обліку, в системі внутрішнього контролю та у звітності. Додатково можуть бути відображені такі відомості: методика аудиту; перелік основних напрямків бухгалтерського обліку, підданих перевірці; кількісна оцінка впливу виявлених відхилень на показники звітності; посилання на нормативні акти, положення яких були порушені, та ін.
Аудиторський висновок - офіційний документ, дає оцінку достовірності бухгалтерського обліку та звітності аудируемого підприємства, підтверджений підписом має ліцензію керівника що перевіряє групи аудиторської фірми і печаткою цієї фірми. У випадку, якщо перевірка здійснювалася самостійним незалежним аудитором, який має ліцензію, то підтвердження укладання виробляється підписом й особистою печаткою.
6. Вдосконалення існуючої методики аудиту прямих змінних витрат
За свою більш ніж полуторавековую історію сучасний інститут аудиту став основною формою фінансового контролю в багатьох країнах світу. Аудиторська діяльність є невід'ємним елементом ринкової економіки і гармонійно вбудована в систему фінансово-економічних відносин суспільства.
Підвищення якості аудиторської діяльності є найважливішим завданням аудиту на найближчу перспективу. Одним з основних шляхів її вирішення є розробка та постійне вдосконалення внутрішніх методик аудиту, робочої документації, тобто внутрішньофірмових стандартів.
Великі аудиторські фірми мають такі методики, які є їх інтелектуальною власністю і недоступні для широкого користування аудиторами-практиками. Розробкою і вдосконаленням внутрішньофірмових стандартів можуть займатися тільки висококваліфіковані фахівці. Цей процес є досить трудомістким, швидше його можна охарактеризувати як науково-дослідні пошуки, що дають теоретичну і практичну основу для ведення аудиторської діяльності на досить високому професійному рівні. При самостійній розробці фірмою таких внутрішніх документів суміщення провідними фахівцями поточної аудиторської ...